Розділ «Частина перша Тайські тропіки»

— Тоді краще обрати світлий корал.

Я простягнув посадковий талон дівчині за прилавком, а коли розплачувався, жалісним голосом прошепотів Валері: «Це для колеги по роботі…» Вона якось спантеличено подивилась на мене, наче розмірковуючи, чи то вдарити, чи розсміятись, а потім подолала поряд зі мною кілька метрів до виходу з магазину. Більшість членів групи сиділа в холі, скінчивши скуповуватись. Я зупинився, глибоко зітхнув, а потім обернувся до Валері.

— Ми могли б зустрітись у Парижі, — нарешті запропонував я.

— Гадаєте? — різко спитала вона.

Я нічого не відповів, знову мовчки дивлячись на неї. У якусь мить захотілось сказати: «Дуже шкода…», але не впевнений, що вимовив би ці слова.

Валері кинула погляд довкола, побачила Бабетту та Лею, які сиділи найближче, і роздратовано відвернулась. Потім дістала зі своєї сумки записник, вирвала аркуш і щось швидко написала на ньому Простягаючи його мені, вона намагалась щось сказати, але не змогла, тому відвернулась і приєдналась до решти групи. Перед тим як покласти листок до кишені, я швидко глянув на нього: це був номер мобільного телефону.