Розділ «Частина перша Тайські тропіки»

Цілком природно, що дуже рідко в масажному салоні можна зустріти дівчину, яка б хотіла зайнятися з тобою любов’ю. Тільки-но ми зайшли у номер, як Сін опустилася переді мною на коліна, розстібнула мої штани, спустила спочатку їх, а потім труси і припала губами до мого гіганта. Він відразу почав твердіти. Обережно язичком вона поступово добралася до головки. Я заплющив очі, моя свідомість затьмарилася і здалося, що ще трохи, і я кінчу їй прямо в рот. Раптом вона зупинилася, посміхаючись скинула з себе одяг і охайно повісила його на стілець. «Massage later»[31], — пояснила вона, простягуючись на ліжку та розсовуючи ноги. Я вже був усередині неї, ритмічно рухаючись взад-вперед, коли усвідомив, що забув надіти презерватив. Згідно з доповіддю асоціації «Лікарі світу», третина тайських повій є носіями вірусу СНІДу. Проте не скажу, що здригнувся від страху; я відчував лише деяку прикрість. Безперечно, всі ці кампанії по запобіганню СНІДу потерпіли повний крах. Втім, я дещо ослабив хватку. «Something wrong?»[32], — схвильовано спитала вона, піднімаючись на ліктях. «Maybe… a condom?»,[33] — невпевнено та збентежено спитав я. «No problem, no condom… I'm OK!»[34] — весело вигукнула вона. Вона почала пестити мене, я відкинувся, повністю віддаючись у її ласкаві руки. Її порухи стали більш інтенсивними, і я відчув, як кров знову прилинула до мого члена. Сподіваюсь, у них тут, певно, є медичний огляд чи інші засоби безпеки. Я перевернувся, вона відразу сіла зверху. Я склав руки у «замок» за її талією; я відчував себе надзвичайним. Повільно вона почала рухатись, збудження поступово піднімалося в ній. Я ширше розсунув її ноги, щоб проникнути в неї до самого кінця. Задоволення було неймовірне, майже п’янке. Щоб втримати себе, я дихав дуже повільно, почуваючи себе майже утихомиреним. Вона витяглася вздовж мене, стогнучи від задоволення, потерлась своїм лобком об мене. Я погладив її по головці. У мить оргазму вона завмерла, протяжно застогнала і впала мені на груди. Я все ще був усередині неї, відчуваючи, як скорочується її піхва. Вона зазнала другого, ще більш глибокого оргазму Мимоволі я стиснув її й кінчив. Ще хвилин десять вона не рухалася, поклавши голову мені на груди; потім встала і запропонувала мені прийняти душ. Вона дуже обережно і старанно витерла мене, промокнувши салфеткою, наче немовля. Я сів на диван і запропонував їй сигарету. «We have time… — зауважила вона. — We have a little time»[35]. Я дізнався, що їй було тридцять два роки. Робота їй не подобалася, але чоловік кинув її з двома дітлахами на руках.«Bad men, — сказала вона. — Thai men, bad men»[36]. Я спитав, чи мала вона подруг серед інших дівчат. Небагато, відповіла вона. Більшість дівчат — молоді та безтолкові. Все, що заробляють, вони витрачають на ганчір’я та парфуми. Вона була не такою; будучи більш серйозною, клала зароблені гроші в банк. Через кілька років сподівалась облишити цю роботу і повернутися до свого села; її батьки вже старенькі і потребують допомоги.

Перед тим як піти, я дав їй дві тисячі батів чайових; смішно, це вже було занадто. Недовірливо вона взяла гроші, кілька разів попрощалася зі мною, схрестивши руки біля грудей. «You are good man»,[37] — Сін знову натягла міні-сукню та панчохи. До кінця роботи їй залишалось ще дві години. Вона провела мене до дверей, ще раз попрощавшись. «Take care, — побажала, — be happy».[38] Замислено я вийшов на вулицю. Від’їзд до останнього пункту нашої подорожі був призначений на восьму ранку наступного дня. «Цікаво, — подумав я, — а як Валері провела свій вільний день?»

11

«Я купила подарунки для своєї родини, — відповіла вона на моє запитання. — Знайшла чудові черепашки». Наш човен повільно плив по бірюзових хвилях між вапняних скель, вкритих густими джунглями. Саме таким я і уявляв собі Острів скарбів. «Треба визнати, — промовив я, — природа тут…» Валері повернулася і уважно подивилася на мене. Вона сколола волосся шиньйоном, але з боків кілька локонів спадали вільно. «Природа все ж таки місцями…» — вів я далі збентежено. Десь повинні існувати розмовні школи, як існують школи танців; я занадто заглибився в бухгалтерію і втратив контакт зі світом. «Уявляєте, сьогодні ж 31 грудня», — відзначила вона, не бентежачись. Я охопив поглядом нескінченні лазурні води бірюзового океану; ні, по-справжньому мені це уявити не вдавалось. Людство мало бути дуже відважним, щоб почати колонізувати країни з холодним кліматом.

Сон підвелася і звернулася до групи: «Зараз ми наближатися до Кох Пхі-Пхі. Там, як я уже казала, неможливо підійти. Ви одягати купальники, щоб йти? Пішки, неглибоко, іти. По воді. Скель немає. Скелі потім». Капітан обминув мис, вимкнув мотор, хоча човен продовжував ще трохи пливти своїм ходом до невеликої розколини посеред вкритої джунглями скелі. Прозоро-зелена вода билась об пляж із нереально білого піску. Посеред лісу, перед першими схилами можна було помітити дерев’яні бунгало, розташовані на стовпах, які підтримували їх і дах у яких утворювали пальмові гілки. Деякий час всі заворожено мовчали. «Земний рай», — тихо вимовила зворушена Сільві. І не таке вже це було й перебільшення. Вона не була Євою, а я Адамом.

Один за одним члени нашої групи вставали й зістрибували з човна. Я допоміг Жозетті спуститись до свого чоловіка. У неї задралася спідниця, тому вона ледве підвелася, проте їй було приємно, енергія розпирала її. Я обернувся. Спершись на весло, тайський моряк чекав, доки всі пасажири не зійдуть. Валері поклала руки на коліна і збентежено посміхнулась мені: «Я забула одягти купальник», — врешті-решт сказала вона. Я підняв руки, показуючи свою повну некомпетентність у цьому питанні. Вона дещо роздратовано закусила губи, потім різко встала, скинула шорти. У неї були дуже тонкі мереживні трусики, які зовсім не вписувались у дух нашої мандрівки. По краях вилазило лобкове, скоріше за все густе темне волосся. Я не відвернувся. Це було нерозумно, але мій погляд не був надто наполегливим. Я спустився по лівий бік човна і подав їй руку; вона зістрибнула з нього мені в обійми. Вода була нам по пояс.

Перед тим як піти на пляж, Валері ще раз помилувалась черепашковим кольє, яке призначалось для її племінниць. Після закінчення університету її брат одразу отримав посаду інженера-дослідника в компанії «Ельф». Через кілька місяців стажування на підприємстві він поїхав до Венесуели у своє перше відрядження. Роком пізніше він одружився з місцевою дівчиною. Валері здавалось, що до того в нього був не дуже багатий сексуальний досвід; у всякому разі, він ніколи не приводив додому своїх подруг. Таке часто трапляється зі студентами-інженерами: в них немає часу на дівчат. Своє дозвілля вони витрачають на безплідні розваги з розряду розумних рольових ділових ігор чи партій у шахи по Інтернету. Вони отримують диплом, потім — першу роботу і відкривають для себе водночас усе: гроші, професіональну відповідальність, секс. Рідко коли такі люди відмовляються від поїздки до тропічної країни. Бертран одружився на метисці з чарівним тілом. Багато разів, відпочиваючи у батьків у Сен-Ке-Портріє на пляжі, Валері відчувала палкий потяг до своєї невістки. Їй було неприємно уявляти, як брат кохається з нею. Проте зараз у них двоє дітей і, здається, вони цілком щасливі. Неважко було купити подарунок для Жуани: вона любила коштовності, а світлі камені чудово виглядатимуть на її брунатній шкірі. Але й досі вона ще нічого підходящого не купила для Бертрана. Коли в чоловіка немає вад, важко здогадатися, що саме може дати йому насолоду.

У готелі я знайшов «Пхукет Уіклі» і почав перегортати його, коли помітив Валері, яка йшла уздовж пляжу. Трохи далі хлюпалася група абсолютно голих німців. Вона поколивалась, потім попрямувала до мене. Сонце пекло нестерпно, був майже полудень. «Так, цю партію мені слід вигравати», — подумав я. Перед нами пройшли Лея з Бабеттою; через плече вони тримали сумки, крім яких на них нічого не було. Я відмітив про себе цей факт, але аж ніяк не прореагував на нього. Валері ж навпаки довго проводжала їх очима без тіні сорому чи ніяковості. Вони влаштувались поряд з німцями. «Мабуть, я теж піду купатись», — сказав я. «А я — дещо пізніше…» — неквапливо відповіла вона. Я легко увійшов у воду. Вона була гарячою прозорою і неймовірно спокійною; маленькі сріблясті рибки плавали зовсім близько від поверхні. Схил був пологий, за сто метрів від берега я все ще стояв ногами на дні. Я дістав свій член, заплющив очі й уявив проміжність Валері, саме таку, яку я побачив уранці, напівприкриту мереживними трусиками. Він увесь напрягся, а це вже було щось; схоже, така реакція могла означати мотивацію. Врешті-решт, треба жити, мати нормальні людські стосунки; а я вже тривалий час якийсь занадто напружений. Мені слід би знайти собі заняття вечорами: бадмінтон, хоровий спів або ще щось інше. Єдиними жінками, яких мені пощастило пригадати, були ті, з якими я переспав. У цьому теж немає нічого поганого. Спогади потрібні людині, щоб не відчувати себе такою самотньою перед обличчям смерті. Не слід думати про таке. «Think positive, — різко сказав я собі, — think different».[39] Я повільно повернув до берега, зупиняючись через кожні десять сажнів і глибоко дихаючи, щоб розслабитись. Перше, на що я звернув увагу ступивши на пісок, було видовище — Валері скинула верх свого купальника. Зараз вона лежала на животі, але ж колись вона перевернеться. Це було настільки ж неминуче, як і рух планет по небосхилу. Я сів на рушник і трохи прикрився. «Think different», — повторив я. Я ж уже не раз бачив жіночі груди, мені доводилося їх пестити та лизати; проте зараз я відчував шок. Безперечно, я здогадувався, що в неї чарівні груди; але ситуація виявилась набагато гіршою, ніж я очікував. Я не міг відірвати погляду від сосків та ареолу; вона не могла не відчувати, що я дивлюсь на неї, але мовчала. Ці кілька миттєвостей здалися мені вічністю. Цікаво, про що насправді думають жінки? Вони так легко погоджуються з правилами гри. Часто-густо, коли вони дивляться на себе у дзеркало, в їх погляді можна побачити проблиск реалізму, холодне обчислення власних сил, спроможних спокусити будь-кого. Жоден чоловік не в силах досягти таких результатів. Я першим опустив очі.

Не знаю, скільки після цього минуло часу; яскраве сонце все ще було в зеніті. Я втупився очима в пісок, білий та сипучий. «Мішель», — тихо позвала вона. Я різко, наче від удару, підвів голову. Її карі очі потонули в моїх очах. «Що в тайських жінках є такого, чого немає у західних?» — чітко спитала вона. І знову я не зміг витримати її погляду; груди Валері здіймались у ритмі її подиху; мені здалося, соски стали твердішими. У цю мить мені хотілось відповісти: «Нічого». Але наступної миті у мене в голові промайнула ідея. Не дуже добра, правду кажучи.

«Тут є одна статейка, публіцистичний репортаж», — промовив я, простягаючи їй «Пхукет Уіклі». «Find your longlife companion… Well educated Thai ladies.[40] Це? Так?» — «Так, далі є інтерв’ю». Усміхнений Шам Сауонасі в бездоганному чорному костюмі та темній краватці відповідав на десять питань, які йому були поставлені («Ten questions you could ask»[41]), стосовно діяльності агентства «Від серця до серця», яке він очолював.

«There seems to be, — відзначав містер Сауонасі, — a nearperfect match between the Western men, who are unappreciated and get no respect in their own countries, and the Thai women, who would be happy to find someone who simply does his job and hopes to come home to a pleasant family life after work. Most Western women do not want such a boring husband.

One easy way to see this is to lock at any publication containing “personal” ads. The Western women want someone who looks a certain way and who has certain “socialskills”, such as dancing and clever conversation, someone who is interesting and exciting and seductive. Now go to my catalogue, and look at what the girls say they want. It’s all pretty simple, really Over and over they state that they are happy to settle down FOREVER with a man who is willing to hold down a steady job and be a loving and understanding HUSBAND and FATHER. That will get you exactly nowhere with an American girl!

As Western women, — додав він не без нахабства на закінчення, — do not appreciate men, as they do not value traditional family life, marriage is not the right thing for them to do. I'm helping modem Western women to avoid what they despise».[42]

«Він має рацію, — сумно зауважила Валері. — Є попит — є пропозиція». Вона відклала журнал і замислилась. У цю хвилину перед нами пройшов Робер. Заклавши руки за спину, він з похмурим виглядом ішов уздовж пляжу. Валері різко обернулася, щоб подивитись на нього з іншого боку.

— Не подобається він мені… — роздратовано прошепотіла вона.

— Він не дурний… — байдуже сказав я.

— Не дурний, але мені не подобається. Він із шкури геть лізе, аби шокувати людей і здаватись огидним; мені таке не до вподоби. Ви принаймні намагаєтесь пристосуватись до колективу.

— Невже? — здивовано подивився я на неї.

— Так. Звичайно, відчувається, що вам це зробити досить важко, такі подорожі не для вас, але ж ви хоча б якихось зусиль докладаєте. Мені здається, що ви, напевне, гарна людина.

Саме зараз я міг, мусив обійняти її, милувати теплі груди, врешті-решт поцілувати її; натомість я ж тупо стояв і нічого не робив. Сонце продовжувало свій вічний рух над пальмами; ми ще трохи поговорили про те, про се.