Капелан дістав із шухляди столу запакований у пластик аркуш і став водити по ньому пальцем.
— З… З… Зен… Зороастрійська, Реформована фундаментальна. Це вона?
— Так, сер.
— Гаразд, з цим у нас не буде проблем… 215205… — він швидко набрав номер на пульті, вмонтованому в стільницю, а тоді, величним жестом із євангелістським блиском в очах, змів зі столу на підлогу папери пральні.
Сховане устаткування коротко загуло, частина стільниці опустилася, і за мить з’явилася знову з чорною пластиковою скринькою, прикрашеною золотими биками, що стояли дибки.
— Зачекай секунду, — мовив капелан, відкриваючи скриньку.
Спершу він розгорнув шматок білої матерії, теж розшитий биками, і накинув його собі на плечі. Поруч із скринькою він поклав грубу переплетену в шкіру книгу, а потім закрив віко скриньки і поставив на нього двох металевих биків з отворами у спинах. В одного з них він налив дистильовану воду з пластикової пляшки, в іншого — солодкої олії і підпалив її. Білл стежив за цими знайомими приготуваннями із зростаючим почуттям щастя.
— Яке щастя, — мовив Білл, — що ви зороастрієць. Мені буде легше говорити.
— Ніякого щастя, сину мій, тільки розумне планування. Капелан всипав дрібку товченої хаони у полум’я, і Відлові засвербіло в носі, коли наркотизовані випари наповнили приміщення.
— Милістю Аури Мазда, я помазаний священик Зороастра. Волею аллаха — правовірний муедзин іслама, через заступництво Яхве — духовно очищений рабин і так далі. — Його добре обличчя скривила гримаса. — А завдяки нестачі офіцерів, я також начальник пральні. Але тепер ти мусиш повідати мені свої турботи… — мовив він, коли його лице проясніло. — Що ж, це не легко. Може, то лише мої дурні підозри, але мене хвилює один з моїх товаришів. З ним щось не так. Не певен, чи зможу пояснити вам…
— Кріпись, сину мій, і без страху звір мені свої найпотаємніші почуття. Те, що я почую, ніколи не перейде поріг цієї кімнати, бо я давав клятву берегти таємницю сповіді. Зніми з себе тягар.
— Це дуже мило з вашого боку, і я вже почуваю себе краще. Розумієте, цей мій товариш завжди був дивакуватий: він начищав черевики для всіх нас, викликався мити туалет і цурається дівчат.
Капелан заохочуючи кивнув головою і махнув рукою, підганяючи дим до свого носа.
— Не розумію, що тебе стурбувало. Він, мабуть, просто скромний хлопець. Хіба не написано в книзі Вендідад, що ми повинні допомагати ближньому і підставляти плече під його ношу, а не ганятися за вуличними повіями.
Білл насупився.
— Це годиться для недільної школи, а солдат чинить інакше! У будь-якому разі ми гадали, що він несповна розуму — може/гак воно і було. — але це ще не все. Я був з ним на гарматній палубі, він спрямував свій годинник на гармати, натис на головку, і я почув, як той клацнув! Можливо, там у нього фотоапарат. Я… я вважаю його чінгерівським шпигуном!
Білл відкинувся назад, спітнілий і важко дихаючи. Фатальні слива було вимовлено.
Капелан і далі кивав головою, усміхнений, напівзаціпенілий від диму хаоми. Врешті, він оговтався, висякав ніс і розкрив товстий том Авести. Пробурмотівши трохи стародавньо-перською мовою, що мабуть давало йому задоволення, він закрив її.
— Ти не повинен давати брехливі свідчення! — гаркнув. він, припнувши Білла пронизливим поглядом і загрожуючи йому пальцем.
— Ви мене неправильно зрозуміли, — простогнав Білл, соваючись на стільці. — Він зробив усе це. Я бачив, як він користувався годинником. Чи можна назвати це духовною поміччю?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Білл - Герой Галактики» автора Гаррі Гаррісон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КНИГА ПЕРША“ на сторінці 14. Приємного читання.