Слуги правосуддя

- Я не знаю, як довго він був там, - сказав я. - До анексії, по крайній мірі. Сервізом розплатилися з работорговцями за тіла для анкіларі, і так він появився на Айзек-станції. Але він звідти, - продовжував я, відчуваючи полегшення, що медик, який досліджував полонену, не бачив мене особисто, і не міг переказати губернатору свої спостереження, що я теж анкіларі, - і тепер він тут. Я сумніваюся, що будь-який житель Сад-сектору щось розкаже про полонену. Сад-сектор був пошкоджений багато років тому, причому таким чином, що Станція не була в змозі проаналізувати, що там відбувається. Це був ідеальний тайник для істот на зразок спійманої вами анкіларі. З тих пір хтось посилав для АІ станції сенсорні дані, які не дуже поширені, з Сад-сектору, і на відміну від решти станції анкіларі могли рухатися там непомітно, не викликаючи ні в кого підозри своєю присутністю. Дехто зрозумів, що щось відбувається, коли був втрачений зв’язок з палацами і було припинено транспортацію, тому послав анкіларі, щоб розвідати, що відбувається. Навіть якщо розвідника спіймають, інкогніто резидента, ймовірно, буде в безпеці. Я думаю, що анкіларі запрограмована не відповідати на питання, а якщо ввести препарат для допиту, це її вб’є. Такі імпланти у неї напевне вживлені, і, ймовірно, хтось сподівався, що ніхто не буде їх шукати. Можливо це зроблено щоби знищити докази, і щоб була можливість продовжувати работоргілю.

- І ви здогадалися про це, відштовхнувшись від побитого чайного сервізу громадянки Фоші?

- Так, справді. Я міг би викласти вам свої підозри раніше, але хотів мати більше доказів. Як ви бачите самі, у це досить важко повірити.

Губернатор Гард помовчала, насупившись. Думаючи, як я сподівався, про її участь в цій справі. Потім вона сказала,

- Отже, що ми робимо зараз?

- Я рекомендую відсліковувати її переміщення, поставивши їй імплант.

- Але, капітане, якщо вона анкіларі… Анкіларі не може бути громадянином, він частина корабля. - Я почекав якусь частку секунди, щоб побачити, чи скаже Станція що-небудь до неї, але у виразі обличчя губернатора не було ніяких змін.

- Я впевнений, що Безпека не дуже хоче, щоб камера була постійно зайнята. Що ж нам робити? - Я додав трохи іронії. - Знайдіть їй роботу, - продовжив я. - Нічого важливого, звичайно ж, і нічого такого, що дало би їй доступ до вразливих систем Станції. І підтвердіть своє рішення про відновлення попереднього розподілу житла в Сад-секторі.

Вираз обличчя губернатора Гард змінився на маленький біт, отже головний священик підходила з цим питанням і до неї. А потім вона сказала:

- Капітане, я розумію що житлові питання у віданні станційного адміністратора Клер, але зізнаюся, я не люблю незаконної діяльності. Ніхто не може вести контрабанді операції у Сад-секторі. - Я нічого не сказав, тільки дивився на неї. - Похвально, що ви проявили інтерес до ваших сусідів, - продовжила вона після паузи, нерішуче, ніби насправді не була впевнена у тому, чи говорити це. - Але особисто я воліла би бачити це житло заселеним законослухняними громадянами. - На це я теж нічого не сказав. - Я думаю, що більш ефективною політикою буде переглянути житлові призначення в Сад-секторі, перевірити благонадійність, і розглянути питання про відправлення деяких громадян вниз найближчим часом.

Було би прекрасно, якби громадяни бажали спуститися на планету, але я підозрював, що люди, про яких йшла мова, і які в даний час були офіційно жителями Сад-сектору, не бажали бути “розглянутими”. І швидше за все, більшість з них провели все своє життя на станції, і не хотіли або не змогли би виконувати роботу, необхідну внизу, навіть на короткий термін.

- Питання, про які ви говорите, губернатор, знаходяться у віданні станційного адміністратора Клер.

Станційний адміністратор Клер відповідала за умови життя на Айзек-станції. Такі речі як розподіл житла перебували під її контролем, і хоча вона технічно підпорядковувалася губернатору Гард, дрібні питання життя станції зазвичай вирішувалися нею самостійно. Адміністратор Клер була досить популярною, тому губернатор Гард ймовірно вважала за краще врегульовувати спірні питання мирним шляхом, за лаштунками.

Губернатор відповіла, бажаючи згладити гострі кути,

- Але ви запропонували їй зробити незаконні домовленості щодо житла у Сад-секторі офіційними. Я підозрюю, що вона тепер буде більш відкритою до розгляду зміни цих домовленостей, якщо ви знову поговорите з нею. - Це було цікаво. Я очікував на коментар Станції, але та мовчала. Жодного слова.

- Люди будуть незадоволені. - Я не вважав за можливе питати Станцію безпосередньо, чи прийняла губернатор рішення. Але мовчанка Станції тепер, коли вона була такою балакучою кількома хвилинами раніше, сказала мені про те, що я і так знав, - що мої пропозиції проходитимуть надто важко у тих моментах, де губернатор відчувала себе незатишно, або які суперечили її політиці. І її пропозиція доброї волі була новим і делікатним моментом. - Хіба жителі Сад-сектору не громадяни?

- Ви розумієте що я маю на увазі, капітане. - Гард роздратувалася. - Сад-сектор поки-що незаселений, як ви нагадували мені не так давно. І ми не можемо дозволити собі бути в стані війни з нашими власними громадянами.

Я посміхнувся і зобразив ухильний вираз на обличчі.

- Дійсно не можемо. - У губернатора Гард відносини з капітаном Хентісом були, я був упевнений, дещо двоїстими. Це не виключало можливості, що вона була моїм ворогом прямо зараз. Але вона, мабуть, ще не була готова рухатися проти мене відкрито. Я був, врешті-решт, озброєним військовим кораблем з солдатами. - Але давайте взнаємо, чого хочуть наші громадяни, адже це наша робота, губернаторе?

3