Слуги правосуддя

- Як скажете, капітане.

- А громадянка Уран? - Уран не була одним з моїх солдатів, і звичайно ж жодним чином не була пов’язана зі мною, але вона була членом екіпажу корабля, і була послана для допомоги Тісарват в офіс на Четвертий рівень. Вона була вулкаянка, ще дитиною відправлена на планету з Айзек-станції збирати чай, який ріс внизу, і продавався по всьому Радч-просторі.

- Вулкаянська дитина? Так, звичайно, ми її вітаємо, і вона може і далі працювати в офісі. Будь ласка, перекажіть їй це.

- Я поговорю з нею, - відповів я, - і з лейтенантом Тісарват, з ними двома.

***

Тісарват була незадоволена.

- Але, сер! - Швидко і пошепки вигукнула вона, коли ми всілися навпочіпки в кінці коридору на потертій підлозі за решіткою периметра. Тоді видихнула і продовжила, менш палко, але все ще пошепки, - Ви ж розумієте, сер, що нам необхідно мати спосіб керувати тутешніми людьми. Нам потрібно мати вплив на них. Ви добре почали, коли поставили мене керівником офісу… - Але потім вона згадала, що на відміну від кварталів у Сад-секторі, Станція може почути все, що ми сказали, і майже напевно слухає, і може повідомити все що почує, губернатору Гард. - Ми не вища інстанція за губернатора, це просто її підтримка в умовах кризи.

Восьма і Десята пішли купувати нам вечерю у якусь з найближчих загальних ресторацій, де готували їжу. П’ята стояла на варті нашого імпровізованого периметру, вдаючи, ніби вона нічого не чує.

- Лейтенанте, - сказав я, - я сподівався, що ви зрозуміли, що у мене немає ніякого бажання тут керувати. Я абсолютно щасливий дозволити Айзеку самоуправління.

Вона моргнула, розгублено.

- Сер, це несерйозно. Якби Айзек могла б регулюватися самостійно, нас тут би не було. І збори громадян прекрасна річ до тих пір, поки не відбувається чогось такого, що вимагає рішучих дій.

За всі мої дві тисячі років я ніколи не помічав, що будь-який конкретний уряд робив щось адекватне, як тільки Анаандер Міанаї віддавав наказ про анексію.

- Лейтенанте, ви ж не збираєтеся втратити авторитет, якого набули. З огляду на наших сусідів ми можемо перебувати тут протягом деякого часу, і я б вважав за краще не робити ніяких демаршів з нашого боку.

Вона зітхнула, заспокоюючи себе. Їй було боляче, і вона сердилася. Відчувала себе обдуреною. - Адміністрація Станції не прислухалася до учана з Сад-сектору. Ніколи.

- Отже потрібно переконати їх почати це робити, лейтенанте. Ви зробили хороший старт. Продовжуйте.

Інше дихання. Дещо спокійніше.

- А як щодо Уран?

- Вони сказали, що вона може продовжити працювати. Вони не пояснили це.

- Тому що вона вулкаянка! Тому що вона не ксай або не з-за меж Радч-ай!

- Вони не казали цього, але якщо це одна з причин, то у чому ви можете звинуватити їх, якщо взяти це до уваги? І я пам’ятаю, як ви намагалися переконати мене, що громадянка Уран повинна працювати у вас в офісі.