Слуги правосуддя

- Громадянин, - сказала Перекладач Зейт, - ви коли-небудь їли устриць з рибним соусом?

- Не можу сказати, що коли-небудь робив це, Перекладач. - Аж тепер, дивлячись на рибалку, я помітив деяке невелике коливання, перш ніж він відповів, і крихітне дрижання в його голосі. - Але, якщо вам це смакує, то чому ні, ви просто робите це, і вперед!

Перекладач Зейт видала задоволене “Ха!” і запитала,

- Ми плаваємо в човні знову завтра?

- Очікую що так, Перекладач, - відповів відкривач устриць, і я мовчки доручив Восьмій, щоб та додала йому платні.

Але нам не вдалося поплавати у човні наступного дня. На середині своєї першої вахти Амаат Перша зауважила аномалію в даних, які передавав їй корабель. Це було дуже маленьке, просто крихітне збурення простору на краю системи. Це легко могло бути чимось абсолютно незначним, або бути ознакою того, що один з сенсорів “Милосердя Кальр” потребував ремонту. Або ж в цю мить, можливо, було відкриття воріт. Що могло означати прибуття військового корабля. І, можливо, через деякий час його повідомлення про ідентифікацію самого себе досягне нас. Або, можливо, ні. Якщо це був корабель, то його капітан обрав дуже довгий шлях до Айзек-станції у звичайному космосі. Ніби хотів, щоб його не помітили.

- Корабель, - сказала амаат Перша, без сумніву трохи панікуючи, адже всі ці думки промайнули в її голові в одну мить після того як вона зафіксувала аномалію, - Прошу розбудити лейтенанта Екалу. - і майже відчутне полегшення. Решта не було її відповідальністю. Через деякий час, коли лейтенант Екалу прибув на місток, ще не зовсім прокинувшись і поправляючи кітель, це сталося ще три рази. Не надійшло жодного повідомлення, вітання, чи ідентифікаційного коду, хоча, ймовірно, було занадто рано робити остаточний висновок.

- Дякую, Амаат, - сказав він, - хороша робота. - Корабель теж все бачив, і підказав би Амаат Першій, як діяти, якби це було потрібно, звичайно. Проте його втручання не було необхідним. - Корабель, чи можемо ми визначити, звідки вони могли прибути? - І він вказав жестом, що Амаат Перша повинна залишитися на своєму місці. Прийнявши чай від іншої Амаат.

- Той факт, що вони прибули на протязі декількох хвилин передбачає, що вони покинули одне і те ж місце у більш-менш один і той же час, - відповів корабель, - і проробили однакові маршрути. З різних причин, - Корабель відобразив їх перелік в мозку Екалу і приблизний розрахунок відстані, а також ймовірний час відправлення з інших систем, - включаючи той факт, що флот-капітан Вемі, який знаходиться у Хард-системі і є нашим єдиним джерелом новин з Омах-палацу, не повідомляв нам про будь-які кораблі, послані, щоб підтримати нас, і той факт, що ці кораблі з’явилися з іншої сторони, можна розумно пропустити, що, швидше за все, вони прибули зі Стур-палацу.

Стур-палац. Там, де фракція Анаандера Міанаї найбільш відкрито ворогувала зі мною, прихильники якої знищили міжсистемні ворота в той час як цивільні кораблі ще перебували в них і погрожували знищити всю станцію, повну громадян, яка тепер була під їх контролем.

- Переконливо, - відповів Екалу. Голос був твердим. Лице безпристрасне. Тільки ледь помітне дрижання руки, яка тримала чашку з чаєм. - Чи повинні ми повідомити про це флот Хард-системи? Капітан уже знає про це?

- Так, лейтенанте. - Виразне полегшення Екалу, Амаат Першої, інших Амаат, які були на вахті.

- А… - потім, мовчки, тільки до корабля, - “А він знає, що лейтенант Сейварден лікується, і що медик відсторонила її від виконання службових обов’язків?” - Сейварден спала у медичному відсіку, хоча теоретично могла бути розбуджена, щоб прийняти командування. Але вона провела день під впливом наркотиків і пройшла тестування для того щоби медик могла хоча б спробувати допомогти їй з її труднощами. І результати цього тестування припускали, що було вкрай нерозумно зараз ставити Сейварден у будь-якого роду стресову ситуацію.

“Я в курсі, - сказав я тихо, з вітальні, де ніяково спостерігав, як Перекладач Зейт дуже акуратно розрізала крихітний торт у вигляді риби на тонкі шматочки і клала їх в один ряд на стіл перед собою. - Все нормально, лейтенанте. Слідкуйте за ситуацією, це найкраще, що ми можемо зараз зробити, я думаю. Вони, ймовірно, не будуть рухатися, поки не впевняться, що мають достатнє уявлення про те, що тут відбувається. Продовжуйте діяти так, ніби ми не помітили їх. - Високі вікна вітальні пансіонату відкривали вид на вечірнє місто, ліхтарі збігали вниз до берега, до вогнів човнів, - синіх, червоних і жовтих, які стибали на воді. Після заходу сонця вітер змінився, і пахло квітами замість свіжості моря. Сфена, яка не сказала жодного слова за весь день, сиділа поруч зі мною, дивлячись у вікно. - Але підготуйтеся. На всякий випадок”

Позаду мене Кальр Восьма тихо шепотіла П’ятій, - “але я не перестаю думати про те, що відбувається з раковиною устриці”.

Не піднімаючи голови, але призупинивши свою дуже обережну і акуратну нарізку, перекладач Зейт сказала, абсолютно спокійно,

- Я перетравлюю її, звичайно. Це займає лише трохи більше часу. Хочете покуштувати? Вона в основному вже розм’якла.

- Ні, спасибі, Перекладач, - відповіла Восьма нейтральним, ледь переляканим голосом.

- Було дуже люб’язно з вашого боку це запропонувати, Перекладач, - сказав я. Перекладач Зейт закінчила нарізати черговий шматок, і ретельно відсунула його лезом ножа на стіл. І тепер дивилася на мене, насупившись.

- Люб’язно? Я не казала, що це буде люб’язність. - Вона моргнула. - Можливо я просто не розумію, що означає це слово.