Парасолька святого Петра

   —  Сестрички глоговського священика.

Пан Дюрі глузливо закопилив губи.

   —  Но-но, не думайте, що ви тут розумніший за всіх! Зайдіть на хвилинку, не пошкодуєте.

   —  Куди зайти?

   —  Та ось сюди, до сусідньої кімнати.

Мравучан ладний був силоміць затримати Дюрі, аби тільки виграти час, доки вирішиться доля самогубця. Він учепився в адвоката і потяг його за собою.

   —  Але ж, пане, у мене пильні справи!

   —  Все рівно, зайти треба!

І, прочинивши двері у сусідню кімнату, він буквально заштовхнув туди Дюрі.

   —  Панночко, — закричав він з-поза спини Дюрі, — я приніс ваші серги!

Почувши це, молода дівчина, яка, стоячи навколішках, прикладала холодні примочки до плеча і лопатки літньої дами, що лежала на канапі, повернула голову.

Дюрі не був готовий до подібної сцени, він відчув ніяковість та незвичну боязкість: тіло налилося свинцевим тягарем від брутальності цього вторгнення. Напівроздягнена літня жінка лежала на канапі, її побите плече (до речі, досить сухе і непринадне) було зовсім оголене: ганчірка з компресом лише підкреслювала його кволу блідість.

Промимривши щось подібне на пробачення, Дюрі позадкував до дверей. Мравучан загородив йому дорогу:

   —  Ну-ну! Носа вам тут не відкусять!

Молода дівчина, чиє миле, симпатичне личко блищало свіжою красою, миттю накинула плаття на поранену жінку і хутко підвелася з колін.

Ах, яка у неї була чудова, струнка фігурка! Дюрі здалося, ніби поникла лілія легко і плавно випросталася у всій своїй красі.

   —  Панночко, цей молодий пан знайшов і приніс ваші серги.

Невимушена посмішка промайнула на краєчку її вуст (неначе весняний сонячний зайчик засяяв у кабінеті бургомістра), вона зашарілася і зробила поштивий реверанс, кніксен дівчинки-підлітка, незграбний і разом з тим знадливий.

   —  Дякую вам за вашу ласку! Я така рада, адже я вже поклала була на них хрест.

І, узявши маленькі сережки двома пальчиками, затрусила ними, наче це були видимі язички невидимого дзвоника: її чарівна похилена голівка похитувалася в такт. Вона і дійсно була ще справжньою дитиною, що раптом виросла якось ураз, неначе тополя!