Парасолька святого Петра

   —  «Ліван»? — захоплений зненацька, скрикнув Столарік, а сам до себе пробурчав: «Чого це їх так приперло?» І голосно запитав: — Ви не для старшого брата часом стараєтеся?

   —  Ні, ні, для себе. Зручненький такий невеличкий маєточок, такий собі чепурненький, затишний і на вигляд величний, і яблуньки, нівроку, добре родять.

1 Що ж (лат.).

   —  Дивно... дуже дивно.

   —  Що ж тут такого дивного? — спантеличено запитав Болдіжар.

   —  Та на нього вже є один покупець.

   —  А, цур йому! Та ми ж йому не поступимося! Родич завжди родич. І до того ж я більше даю, ніж той.

   —  Та навряд, — засумнівався опікун. — Той запропонував п'ятнадцять тисяч.

Болдіжар і оком не змигнув:

   —  Це нічого не значить. Я даю двадцять!

Але тут він схаменувся, подумавши, що маєток не вартий і п'ятнадцяти, і з тривогою запитав:

   —  П'ятнадцять? Хто цей причинний?

   —  Ваш рідний брат, пане Грегорич, Гашпар.

Почувши це ім'я, пан Болдіжар сахнувся, неначе

віл, оглушений обухом, і, блідий як смерть, повалився на стілець.

Губи його ворушилися, але з них не злітало жодного звуку. Столарік вирішив, що старого пана ударив грець, і, відчайдушно гукаючи пробі, кинувся по воду; разом з ним прибігла куховарка, яка спохвату замість води вхопила качалку для тіста, але пан Грегорич уже оклигав і почав пояснювати:

   —  У голові трішки запаморочилося, такі напади у мене часто трапляються, старий став, та й механізм людський недосконалий... Повернемо краще до нашої розмови: отож я даю за «Ліван» двадцять тисяч форинтів. Можу заплатити цієї ж миті.

Столарік замислився.

   —  Бачте, такі діла так швидко не діються. Спершу потрібно дістати згоду опікунської ради. Я сьогодні ж подам туди запит.

І він того ж дня подав запит (адже підопічному випала правдива терна![21]), а сам невпинно розмірковував про те, чому Грегоричі так настирливо ганяються за «Ліваном». Напевне, с тут якась причина. Може, у надрах «Лівану» проходить золотоносна жила? Врешті-решт це не так вже й неможливо. Королі з династії Арпадів[22] також тут, а не в Шелмецбані спочатку копали.