Розділ «ЧОЛОВІКИ БЕЗ ЖІНОК КНИГА ОПОВІДАНЬ»

— Що подати? — спитав їх Джордж.

— Не знаю, — відказав один. — Ти що їстимеш, Еле?

— Та не знаю, — озвався Ел. — Не надумаю навіть, що б його вибрати.

Надворі сутеніло. За вікном засвітилися ліхтарі. Двоє біля прилавка читали меню. Нік Адамс роздивлявся їх з другого кінця прилавка. Коли вони зайшли, він саме розмовляв із Джорджем.

— Мені смажену вирізку з яблучною підливою та картопляним пюре, — сказав перший.

— Ще не готове.

— Якого ж біса воно стоїть у меню?

— Це обідня страва, — пояснив Джордж. — Обіди в нас від шостої.— Він поглянув на стінний годинник за прилавком. — А тепер п'ята.

— Годинник показує двадцять на шосту, — сказав другий незнайомець.

— Він на двадцять хвилин поспішає.

— Та біс із ним, з тим годинником, — сказав перший. — Чим же тут можна підживитися?

— Можу подати різні сандвічі,— відповів Джордж. — Яєчню з шинкою, яєчню з салом, печінку з салом, біфштекс.

— Давай мені курячі крокети в сметані, з горошком і картопляним пюре.

— Це теж обіднє.

— Все, що ми замовляємо, обіднє, так? Он ти як повертаєш!

— Можу дати яєчню з шинкою, яєчню з салом, печінку…

— Я беру яєчню з шинкою, — сказав той, котрого звали Ел. Він був у котелку й чорному пальті, застебнутому на всі гудзики. Обличчя мав дрібне, бліде й тонкогубе. На шиї в нього було шовкове кашне, на руках — рукавички.

— А мені яєчню з салом, — сказав другий. На зріст він був майже такий самий, як Ел. Вони різнились обличчями, але одягом скидалися на близнят. На обох були пальта, видимо тісні. Та й сиділи вони однаково — нахилившись уперед і поклавши лікті на прилавок.

— А випити щось є? — спитав Ел.

— Пиво, морс, імбирний напій.