Розділ «ЧОЛОВІКИ БЕЗ ЖІНОК КНИГА ОПОВІДАНЬ»

Бик стояв, розкарячивши ноги, і дивився на мулету. Мануель згортав мулету в лівій руці. Бик не зводив з неї очей. Його тіло важко обвисло. Голова похилена, але не так уже й низько.

Мануель посварився на нього мулетою. Бик не ворухнувся. Тільки стежив за ним очима.

«Важкий, мов свинець, — подумав Мануель. — Ноги рівні. Стоїть як слід. Можна кінчати».

Він думав фаховими термінами матадора. Іноді він не міг знайти відповідного слова, і тоді думка уривалась. Його чуття і навички діяли автоматично, а думка працювала повільно й потребувала слів. Він знав про биків усе. Йому не треба було думати про них. Він просто робив те, що належало робити. Його очі бачили, що діється довкола, а тіло виконувало потрібні рухи без участі думки. Якби він думав про те все, то загинув би.

От і тепер, стоячи сам на сам з биком, він осягав чуттям багато чого водночас. Онде роги — один розщеплений, другий рівний і гострий… Треба стати коло лівого рога, приспустити мулету, щоб бик подався за нею, а тоді ступнути вперед і, перехилившись над рогами, коротко і прямо ввігнати лезо шпаги в невеличке, завбільшки з п'ятипесетову монету, місце на зашийку, просто між гострі виступи лопаток. А тоді швидко відскочити з-перед рогів. Він знав, що має все те зробити, але в думці було тільки два слова: «Corto y derecho» — «коротко і прямо».

«Коротко і прямо», — думав він, згортаючи мулету. «Коротко і прямо» — висмикнув із мулети шпагу, став коло розщепленого лівого рога, спустив мулету вбік через усе тіло, аж поки його права рука із шпагою на рівні очей утворила хрест, а тоді звівся навшпиньки й націлив спрямоване донизу лезо бикові на карк.

«Коротко і прямо» — він ступнув до бика.

Удар — і він відчув, що злітає в повітря. Саме тієї миті він натис на шпагу, і вона випорснула в нього з руки. Він упав на пісок, і бик посунув до нього. Лежачи горілиць, Мануель відштовхував від себе ногами його морду. Він штурхав і штурхав, а бик не відступався, але, збуджений до нестями, ніяк не міг його поцілити й безладно тицяв головою, встромляючи роги в пісок. Молотячи ногами так, наче жонглював м'ячем, Мануель не давав бикові ударити навпростець.

Ззаду на Мануеля повіяло вітерцем від плащів, якими відманювали бика, і бик подався геть, з розгону перескочивши через Мануеля. На мить він заступив собою світло. Але ногою не зачепив.

Мануель підвівся й підібрав мулету. Фуентес подав йому шпагу. Вона зігнулася від удару бикові в лопатку. Мануель виправив її на коліні й бігцем пустився до бика, що стояв тепер біля одного з мертвих коней. Він біг, і роздерта під пахвами куртка плескала йому по боці.

— Забери його звідти! — гукнув він циганові.

Тим часом бик почув дух крові од мертвого коня і встромив роги в рядно. Він кинувся на Фуентесів плащ; рядно, зачепившись за розколений ріг, повисло в нього на голові, і глядачі засміялися. Бик стояв посеред арени й мотав головою, силкуючись позбутися рядна. Ернандес, підбігши ззаду, вхопився за край рядна і спритно скинув його з рога.

Бик кинувся за ним, та раптом закляк на місці. Він знов уникав бою. Мануель підступив до нього зі шпагою та мулетою. Махнув мулетою в нього перед очима. Бик не хотів нападати.

Мануель став до нього боком, націляючись лезом шпаги. Бик і не ворухнувся. Закляк наче мертвий, не маючи сили кинутися ще раз.

Мануель звівся навшпиньки, наставив шпагу і ступив до бика.

Знов удар — і він відчув, як його стрімко відкинуло назад і з силою повалило на пісок. Цього разу годі було відбиватися ногами. Бик стояв просто над ним. Мануель лежав мов неживий, поклавши голову на руки, а бик тицяв його лобом. Тицяв у спину, в притиснуте до піску обличчя. Мануель відчув, як ріг устромився в пісок між його зчепленими руками. Бик буцнув його в поперек. Мануелеве обличчя вгрузло у пісок. Бик проштрикнув рогом рукав куртки й одірвав його. На допомогу Мануелеві приспіли юнаки з квадрильї, і бик кинувся за їхніми плащами.

Мануель підвівся, знайшов шпагу та мулету, і, мацнувши пальцем вістря шпаги, побіг до бар'єра по нову.

Помічник Ретани подав йому через бар'єр шпагу.

— Утріться, — сказав він.

Мануель, пустившись бігцем назад до бика, витер хусточкою закривавлене обличчя. Він не бачив Суріто. Де ж це Суріто?