TextBook — Чому? Ти хворий?
— Так.
— Хто тепер не хворий! Я теж хвора.
Ми виїхали з Тюїльрі під ліхтарі мосту, перетнули Сену й завернули на вулицю Святих Отців.
— Не треба було пити перно, якщо ти хворий.
— Тобі теж.
— Мені те байдуже. Жінці те байдуже.
— Як тебе звати?
— Жоржет. А тебе?
— Джейкоб.
— Це фламандське ім'я.
— І американське.
— Ти часом не фламандець?
— Ні, американець.
— Це добре. Фламандців я терпіти не можу.
Ми під'їхали до ресторану. Я звелів кучерові спинитися. Ми зійшли, і Жоржет вигляд ресторану не сподобався.
— Я бачила й кращі шинки.
— Вірю, — сказав я. — Якщо тобі більш до вподоби «Фуайо» — онде фіакр, сідай і їдь.
Я взяв її з собою, піддавшись невиразному сентиментальному бажанню повечеряти з ким-небудь удвох. Я давно вже не вечеряв з повією і встиг забути, яка це нудота. Ми ввійшли до ресторану й повз конторку, за якою сиділа мадам Лавінь, пройшли до малої зали.
За столом Жоржет пожвавішала.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 8. Приємного читання.