— Чому ти це сказав?
— Не знаю. А що я, по-твоєму, мав сказати?
Ми пішли далі й завернули за ріг.
— Між іншим, він поводився цілком пристойно. Тільки з ним нудно.
— Справді?
— Я гадала, це піде йому на користь.
— Ти цілком визріла для доброчинної діяльності.
— Не будь бридким.
— Не буду.
— Ти справді не знав?
— Ні,— сказав я. — Мені таке й на думку не спадало.
— Як, по-твоєму, йому не буде тяжко?
— Це його справа, — сказав я. — Дай йому знати, що ти їдеш. Зрештою, він може відмовитись.
— Я напишу йому — щоб вирішив заздалегідь.
Після того я зустрівся з Брет лише ввечері двадцять четвертого червня.
— Є звістка від Кона?
— Так. Він у захваті.
— О господи!
— Я й сама здивувалась. Пише, що жде не діждеться зустрічі зі мною.
— Може, він думає, що ти їдеш сама?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 62. Приємного читання.