Розділ «І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/»

— Він у Шантійї, на званому обіді.

— Гарний хлопець.

— Чудовий хлопець, — погодився Майкл. — Просто чудовий.

— Ти ж його не пам'ятаєш, — сказала Брет.

— Пам'ятаю. Ще й як пам'ятаю. Послухай, Джейку, ми виїдемо двадцять п'ятого ввечері. Щоб Брет не вставати спозаранку.

— Гаразд.

— Якщо нам надішлють гроші і якщо ти певен, що ми вас не обтяжимо.

— Гроші надішлють, — сказала Брет. — Я подбаю про це.

— А яке спорядження треба виписати?

— Два-три вудлища з котушками, волосінь і мух.

— Я не ловитиму риби, — сказала Брет.

— Тоді два вудлища. Щоб Біллові не купувати.

— Гаразд, — сказав Майкл. — Я дам телеграму нашому лісникові.

— Це ж чудо! — зраділа Брет. — Іспанія! От де погуляємо!

— Двадцять п'яте — це який день?

— Субота.

— То вже й збиратися треба.

— Хто куди, — сказав Майкл, — а я до перукарні.

— А мені треба скупатися, — сказала Брет. — Джейку, проведи мене до готелю, прошу тебе.

— Ох, і готель у нас, — сказав Майкл. — По-моєму, не готель, а бордель.