— А тепер спитай його про Відень.
— Відень, — сказав Білл, — дивне місто.
— Таке саме, як Париж, еге? — Брет усміхнулась йому, мружачи очі.
— Справді,— сказав Білл. — Як Париж у цю хвилину.
— Бачу, мені вас не наздогнати.
Коли ми влаштувалися на терасі «Клозері-де-Ліла», Брет замовила віскі із содовою, а Білл — іще чарку перно.
— Ну, як ти, Джейку?
— Раюю, — сказав я. — Як у бога за пазухою.
Брет подивилася на мене.
— А я жалкую, що поїхала. Тільки дурень може кинути Париж.
— Тобі там було добре?
— Атож. Там так цікаво. Хоча й не дуже весело.
— Знайомих зустрічала?
— Майже нікого. Та я нікуди й не ходила.
— А на пляж?
— Теж ні. Не робила нічогісінько.
— Нагадує Відень, — озвався Білл.
Брет глянула на нього, мружачи очі.
— То он як було у Відні.
— У Відні було всіляко.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 54. Приємного читання.