TextBook — Даруй, це ненавмисне. Але так було.
— Я не вірю, що вона може одружитися з тим, кого не кохає.
— А проте вона робила це двічі.
— Не вірю.
— Слухай, — сказав я, — нащо ти чіпляєшся до мене з дурними запитаннями, якщо тобі не подобаються відповіді?
— Я про це тебе не питав.
— Ти просив мене розповісти про Брет Ешлі.
— Але не просив наговорювати на неї.
— Ет, іди ти до дідька.
Він сполотнів і підвівся, блідий і лютий, над столом, заставленим закусками.
— Сідай, — сказав я. — Не дурій.
— Забери свої слова назад!
— Та кинь ти свої школярські штучки.
— Забери свої слова назад.
— Про мене. Як хочеш. Я знати не знаю Брет Ешлі. Задоволений?
— Ні. Не це. Ти послав мене до дідька.
— Не йди до дідька, — сказав я. — Сиди тут. Ми ж тільки почали снідати.
Кон усміхнувся й сів. Скидалося на те, що він зрадів можливості сісти. Цікаво, що він у біса робив би, якби не сів?
— Тобі очорнити людину — за іграшку, Джейку.
— Вибач. У мене лихий язик. Але я ніколи не лихословлю навмисне.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 27. Приємного читання.