— Ох, добре. Гарний тут бар правда?
— Всі бари гарні.
— Знаєш, я спочатку просто не повірила. Він народився в тисяча дев'ятсот п'ятому році. Я тоді вже ходила до школи в Парижі. Ти тільки подумай.
— Про що я маю подумати?
— Не будь йолопом. Пригостиш ти нарешті свою даму чи ні?
— Ще два мартіні, будь ласка.
— Такі ж, як були, сер?
— Вони були дуже смачні.— Брет усміхнулася барменові.
— Дякую, мем.
— Ну, поїхали, — сказала Брет.
— Поїхали.
— Знаєш, — сказала Брет, — до мене він знав тільки двох жінок. Його не цікавило ніщо, крім бою биків.
— Ще встигне.
— Не знаю. Він сказав, що винна тільки я сама. А не корида й усе таке інше.
— Правильно. Тільки ти сама.
— Так. Тільки я сама.
— Ми ж начебто домовлялися більше про це не говорити.
— Якби ж то я могла.
— Якщо ти про це говоритимеш, воно стане буденним.
— Та я не про це. Я навколо цього. Знаєш, Джейку, я з біса ожила. Мені вже добре.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 169. Приємного читання.