TextBook Я дав їй сигарету й запалив сірника.
— Він вивчив англійську, коли працював барменом у Гібралтарі.
— Так.
— Врешті він запропонував мені вийти за нього заміж.
— Справді?
— Авжеж. А я навіть за Майкла вийти не можу.
— Може, він хотів у такий спосіб стати лордом Ешлі?
— Ні, не тому. Він справді хотів одружитися зі мною. Мовляв, щоб я не могла від нього піти. Але тільки після того, як я стану жіночнішою.
— Що ж, це мало заспокоїти тебе.
— І заспокоїло. Я знов ожила. І здихалася нарешті того клятого Кона.
— Це добре.
— Знаєш, я б залишилася з ним, якби не бачила, що для нього це погано. А взагалі, ми чудово ладнали.
— Якщо не зважати на твою зовнішність.
— О, до цього він би звик.
Вона загасила сигарету.
— Розумієш, мені вже тридцять чотири. Я не хочу бути підлою шльондрою, що занапащає молоденьких хлопчиків.
— Авжеж.
— Я не хочу бути такою. Зате я знов ожила, знаєш. Мені тепер легко на душі.
— Це добре.
Вона відвернулась. Я думав, вона шукає сигарети. Потім я побачив, що вона плаче. Я відчув, що вона плаче. Тремтить і плаче. Вона ховала від мене очі. Я обняв її.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 167. Приємного читання.