TextBook — А коли й колекціоную, то що?
— Нічого, — відповів я.
Ми танцювали під акордеон, і хтось почав пригравати й на банджо. Було жарко, але я почував себе щасливим. Ми мало не наштовхнулися на Жоржет, що танцювала з одним із отих типів.
— Як ти додумався привести її сюди?
— Сам не знаю. Привів — і край.
— На романтику тягне?
— Та ні, нудьга жити не дає.
— І зараз?
— Зараз — ні.
— Ходімо звідси. Вона тут не пропаде.
— Ти справді хочеш іти?
— Якби не хотіла, то не казала б.
Ми пішли до виходу, я зняв з вішалки і надів свій плащ. Брет чекала коло стойки. Кон щось казав їй. Я підійшов до стойки й попросив конверта. Дістав із кишені п'ятдесятифранкову банкноту, вклав у конверт, заклеїв і передав хазяйці.
— Будь ласка, якщо дівчина, з якою я приїхав, спитає про мене, віддайте їй це, — попросив я. — Якщо ж вона піде з кимось із отих добродіїв, збережіть до мого повернення.
— C’est entendu, Monsieur [47], — пообіцяла хазяйка. — Ви вже йдете? так рано?
— Іду, — відповів я.
Ми рушили до дверей. Кон і далі казав щось Брет. Вона попрощалася з ним і взяла мене під руку.
— Добраніч, Коне! — гукнув я.
На вулиці ми зупинилися, виглядаючи таксі.
— Плакали твої п'ятдесят франків, — сказала Брет.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 15. Приємного читання.