— Будь ласка, вибач, Джейку
Я стояв коло дверей і мовчав.
— Я ошалів. Ти ж можеш це зрозуміти.
— Це я зрозумів.
— Брет убиває мене.
— Ти назвав мене звідником.
Мені було однаково. Я хотів лягти в гарячу ванну. У ванну, повну гарячої води.
— Я знаю. Будь ласка, забудь про це. Я ошалів.
— Ну, гаразд.
Він плакав. Голос у нього був смішний. Він лежав у своїй білій сорочці на ліжку в темряві. В сорочці-тенісці.
— Завтра вранці я поїду.
Тепер він плакав нечутно.
— Брет убиває мене. Я тепер знаю, що таке пекло, Джейку. Що таке пекельні муки. Відколи ми зустрілися тут, Брет ставиться до мене так, наче я їй зовсім чужий. А мене це вбиває. Адже я жив з нею в Сан-Себастьяні. Ти ж, мабуть, знаєш. Мене це вбиває.
Він лежав ницьма на ліжку.
— Ну, я йду приймати ванну, — сказав я.
— Ти був моїм єдиним другом, і я так кохав Брет.
— Ну, — сказав я, — бувай.
— І все намарно, — сказав він. — Геть усе — намарно.
— Що саме?
— Все. Будь ласка, скажи, що ти вибачив мені, Джейку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 139. Приємного читання.