TextBook — Любий, навіщо ми говоримо про такі безглузді речі?
— Гаразд. Говори, про що хочеш.
— Не гнівайся. В мене немає нікого, крім тебе, а мені так кепсько сьогодні.
— В тебе є Майкл.
— Атож, Майкл. Теж іще велике щастя, правда?
— От що, — сказав я, — Майклові на серці коти шкребуть, бо він бачить, як Кон весь час крутиться коло тебе.
— Хіба ж я не розумію, любий. Не треба про це більше, мені й так гидко на душі.
Я ще ніколи не бачив, щоб Брет так нервувала. Вона сиділа, втупившись очима в стіну, уникаючи мого погляду.
— Може, погуляймо?
— Так. Ходімо.
Я закоркував пляшку фундадору й віддав її барменові.
— Вип'ємо ще по чарці,— сказала Брет. — У мене вже нерви не витримують.
Ми випили ще по чарці м'якого витриманого коньяку.
— Ходімо, — сказала Брет.
Ми вийшли, і відразу з-під аркади з'явився Кон.
— Він таки стовбичив тут, — сказала Брет.
— Він не може без тебе.
— Бідолаха.
— А мені його анітрохи не шкода. Я його ненавиджу.
— І я ненавиджу його. — Вона здригнулася. — Ненавиджу за те, що він так страждає.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 127. Приємного читання.