Розділ шостий

Сеттембріні, як і минулого разу, поставився до цього несхвально. Він виявився чудово обізнаним і позитивно відгукнувся на останні події, оскільки вони сприяли поступові цивілізації. Загальна атмосфера Європи сповнена ідеями миру, планами щодо роззброєння. Ідея демократії всюди торує собі шлях. Він заявив, що за неофіційною інформацією, якою володіє, младотурки готують у найближчий час переворот. Туреччина як національна і конституційна держава — це ж тріумф для людства!

— Лібералізація ісламу! — зіронізував Нафта. — Чудово. Освічений фанатизм — дуже добре. До речі, вас це також стосується, — обернувся він до Йоахима. — Якщо скинуть Абдул-Гаміда, вашому впливу на Туреччину буде кінець, Англія оголосить себе протектором... Ви маєте досить серйозно ставитися до зв'язків та відомостей нашого Сеттембріні, — звернувся він до братів, і це також прозвучало з викликом, адже зі слів Нафти випливало, що він вважає їх схильними не сприймати пана Сеттембріні всерйоз. — Щодо національно-революційних справ він чудово обізнаний. У нього на батьківщині плекають добрі стосунки з англійським комітетом з балканських питань. Але що ж буде з Ревельською угодою, Лодовіко, якщо ваші прогресивні турки досягнуть успіху? Едуард Сьомий уже не зможе гарантувати росіянам прохід через Дарданелли, і якщо Австрія таки наважиться провадити активну політику на Балканах...

— Досить вам пророкувати катастрофи! — відмахнувся Сеттембріні. — Цар Микола виступає за мир. Йому ми завдячуємо гааґськими конференціями, які досі є моральним фактом першочергового значення.

— О, та Росія, після невеличкого провалу на Сході має забезпечити собі хоча б короткий перепочинок!

— Що ви, як ви можете висміювати потяг людства до суспільної досконалости? Народ, що піде наперекір цим устремлінням, таким чином зажене себе в неминучу моральну ізоляцію.

— А для чого взагалі потрібна політика, як не на те, щоб надати іншому можливість себе морально скомпрометувати?

— Ви одстоюєте пангерманізм?

Нафта здвигнув плечима, одне з них було вище. Окрім своєї потворности він був ще й трохи косим. Він ухилився від відповіді. Сеттембріні підвів риску:

— У всякому разі ви говорите цинічно. Благородні зусилля демократії утвердитися на міжнародній арені ви сприймаєте не інакше як політичний підступ.

— А ви хочете, щоб я бачив у цьому ідеалізм чи навіть побожність? Тут ми маємо справу з останнім слабким посмикуванням інстинкту самозбереження, який ще не зовсім утрачений у приреченої світової системи. Катастрофа має нагрянути неминуче, вона може прийти з будь-якого напряму та будь-яким чином. Візьмімо хоча б британську політику. Потреба Англії зберегти свої позиції в Індії є легітимною. А наслідки? Едуард не гірше за нас із вами розуміє, що петербурзьким правителям, як хліб, потрібен реванш за маньчжурський провал, щоб за будь-яку ціну відволікти маси від революції. І все-таки він скеровує — він не може чинити інакше — російське прагнення до експансії в бік Європи, розпалює наразі притихле суперництво між Петербургом та Віднем...

— Ох, Відень! Ви, напевне, тому так переймаєтесь цим світовим каменем спотикання, що бачите в прогнилій державі, столицею якої вона є, мумію Священної Римської імперії німецької нації.

— А ви, я бачу, русофіл, очевидно, внаслідок гуманістичного співчуття до цезаро-папізму.

— Шановний пане, демократія може більше чекати навіть від Кремля, ніж від Гофбурґа. І то є ганьбою для країни Лютера й Ґутенберґа...

— Окрім того, напевне, ще й дурістю. Але навіть ця дурість є знаряддям фатуму.

— Ох, ідіть ви зі своїм фатумом! Достатньо людському розумові захотіти бути сильнішим від фатуму, й він сам стане фатумом.

— Хотіти можна лише власну долю. Капіталістична Європа хоче свою.

— У можливість війни вірить той, хто недостатньо її ненавидить!

— Ваша ненависть логічно неповноцінна, оскільки ви не поширюєте її на саму державу.

— Національна держава є принципом тутешнього світу, принципом, який ви хотіли би приписати дияволу. Звільніть та зрівняйте нації в правах, захистіть малих та слабих від гноблення, запровадьте справедливість, національні кордони...

— Кордон на Бреннері, знаємо. Ліквідація Австрії. Хотів би я знати, як ви хочете це здійснити без війни!