Розділ шостий

— Проте? Свобода є законом людської любови, а зовсім не нігілізму та злости.

— Яких ви, напевне, побоюєтесь.

Сеттембріні махнув рукою. Сутичка ввірвалася. Йоахим з подивом позирав то на одного, то на другого, а Ганс Касторп, здивовано звівши брови, дивився собі під ноги. Нафта говорив різко та безапеляційно, хоча саме він виступав за свободу в найширшому розумінні. Його манера, заперечуючи, казати слово «хибно!», причому звук «х» він вимовляв спершу випинаючи, а потім стискаючи губи, була досить неприємною. Сеттембріні заперечував частково жартома, частково з благородною запальністю, особливо коли закликав не забувати про спільність певних поглядів. І тільки тоді, коли Нафта замовк, він вирішив детальніше ознайомити хлопців з особою незнайомця, небезпідставно вважаючи, що їхня суперечка викликала цікавість, і вважаючи за потрібне цю цікавість задовольнити. Нафта не втручався, залишаючи це поза увагою. Його знайомий, пояснив Сеттембріні, за італійським звичаєм урочисто наголошуючи на науковому званні, — професор давніх мов у старших класах гімназії Фрідеріціанум. Доля професора схожа з долею Сеттембріні. Приїхавши сюди на лікування п'ять років тому і переконавшись у тому, що він потребує тривалого перебування в горах, він залишив санаторій та влаштувався приватним чином у того самого дамського кравця Лукачека. Видатного латиніста, вихованця орденської школи, як він дещо розпливчасто висловився, не забарився запросити на посаду доцента місцевий середній навчальний заклад, окрасою якого він є тепер. Словом, Сеттембріні всіляко вихваляв потворного Нафту, хоча щойно мав з ним ледь не словесну дуель, і до того ж суперечка, що нагадувала дуель, тут-таки відновилася.

Опісля Сеттембріні став знайомити Нафту з братами, причому з'ясувалося, що він уже раніше йому про них розповідав.

— Це той самий молодий інженер, що приїхав на три тижні і в якого надвірний радник Беренс виявив одну плямку, — сказав він, — а це — надія прусської армії, лейтенант Цімсен. — Й італієць завів мову про бунтівні настрої Йоахима і про те, що той мріє від'їхати звідси, додавши, що, безперечно, образив би інженера, не припустивши в ньому такого самого нетерплячого прагнення якомога скоріше повернутися до своєї роботи.

Нафта скривився:

— У вас, панове, дуже красномовний опікун. Не хочу сумніватися в тому, що він правильно тлумачить ваші думки та бажання. Робота, робота... ясна річ, він зразу зробить з мене ворога людства, inimicus humanae naturae, якщо я наважуся нагадати про часи, коли, граючи на цій сурмі, він ніяк би не досяг бажаного ефекту, про часи, коли незрівнянно вище ставили абсолютно протилежний ідеал. Бернард Клервоський, наприклад, учив про інші щаблі досконалости, які панові Лодовіко навіть у сні не снилися. Й хочете знати, які саме? Найнижчий щабель знаходився у нього на «млині», другий — на «ниві», третій і найдостойніший — не слухайте, Сеттембріні — на «ложі відпочинку». «Млин» є символом життя в миру, непогано сказано! «Нива» — душа мирянина, яку обробляє проповідник та духовний наставник. Це вже вищий щабель. А на ложі...

— Досить! Ми знаємо! — вигукнув Сеттембріні. — Тепер він візьметься доводити вам, панове, всю користь та сенс постелі.

— Я не уявляв собі, Лодовіко, що ви такий делікатний. Коли бачиш, як ви підморгуєте дівчатам... Де ж ваша язичницька безпосередність? Отже, ложе — це місце співжиття закоханого з предметом пристрасти та символ споглядальної відсторонености від світу й усього живого, співжиття з Богом.

— Фе! Andante, andante![13] — ледь не плачучи, запротестував італієць.

Усі засміялися. Після чого Сеттембріні з гідністю вів далі:

— Е, ні, я європеєць, людина Заходу. А ваша ієрархічна драбина — то справжнісінький Схід. Схід цурається будь-якої діяльности. Лао Цзи вчив, що бездіяльність є найкориснішою справою на світі. Якби всі люди відмовилися від діяльности, на землі запанував би мир та щастя. Ось вам ваше співжиття.

— Ви так гадаєте? А як же бути із західною містикою? З квієтизмом, до представників якого неможливо не зарахувати Фенелона — він учив, що будь-яка дія є гріховною, оскільки прагнути до дії — означає ображати Бога, який один воліє діяти. Я цитую засади вчення Моліноса. Ні, очевидно, духовна властивість віднаходити блаженство в спокої притаманна не лише Сходові, а дуже поширена серед людей.

Тут втрутився Ганс Касторп. З прямодушною рішучістю вступив він у розмову й заявив, дивлячись у простір:

— Споглядальність, відстороненість... У цьому щось є, це варте уваги. Ми живемо досить таки відсторонено тут, нагорі. Нічого й казати. Лежимо на висоті п'яти тисяч футів у своїх напрочуд зручних шезлонгах, згори споглядаємо світ та людей, і приходимо до різних висновків. Й ось, якщо добре розібратися, то, по правді кажучи, ложе, тобто шезлонг, зрозумійте мене правильно, принесло мені більше корнети й мене навчило більше, ніж млин на рівнині за всі минулі роки разом узяті, цього не віднімеш.

Сеттембріні поглянув на нього своїми чорними очима з поволокою печалі.

— Інженере, — промовив він приглушеним голосом. — Інженере! — Й він узяв Ганса Касторпа за руку та притримав його, ніби для того, щоб, пропустивши вперед інших, напоумити його в розмові сам на сам.

— Скільки разів казав я вам, що кожен має знати, хто він є, й думати так, як йому належить. Доля європейця, людини західної культури, не зважаючи на будь-які інші «засади» — розум, аналіз, дія та поступ, а не ліжко ченця-сплюха!

Нафта все чув. Обернувшись, він промовив:

— Ченця! Ми завдячуємо ченцям культуру на теренах Європи. Завдяки ченцям Німеччина, Франція, Італія не вкриті пралісом та непрохідними болотами, а дарують нам хліб, фрукти, вино! Ченці, мій пане, таки добряче попрацювали...