Спін

Ми планували бути анонімними. Будь-яке з міст з морським портом біля Арки було безпечним в плані отримання американських грошей. Ми оселилися у Паданзі не через його близькість до Суматри, звідки можна було по суші дістатися Арки, а тому що його надшвидке економічне зростання і недавні проблеми з урядом Нових Реформістів в Джакарті зробили місто фактично вільним і анархічним. Я б почав процес лікування в якомусь нічим не примітному готелі, а коли б він завершився і я став фактично здоровим, ми б купили собі прохід до місця, де за нами ніхто б не ганявся. Такий був наш план.

Але ми не врахували мстивих намірів адміністрації Чайкіна і його бажання заволодіти секретами, які ми тримали при собі, і частина з яких вже була розголошена.

- Я припускаю, що я зробила щось дуже впадаюче в очі в недозволеному місці, - сказала Діана. - Я домовилася з двома різними групами перевізників, але обидві угоди розпалися, люди просто переставали говорити зі мною, - було очевидно, що ми привертали занадто багато уваги. Консульства, Нові Реформісти і місцева поліція отримали наші описи. Не зовсім точні, але близькі до цього.

- Тоді чому ви сказали цим людям, хто ми є.

- Я сказала їм, бо вони вже підозрювали. Не Ібу Інна, а Джала, її колишній чоловік. Джала дуже хитрий хлопець. Він працює у респектабельній транспортній компанії. Багато моноблоків з бетону і пальмового масла і транзит в порт Телук Байяр проходять через той чи інший склад Джала. У сім’ї Габанга у бізнес-мережі менше грошей, але вони не оподатковуються, і кораблі, повні емігрантів, не повертаються порожніми. Він має жваву бокову лінію на чорному ринку, - велика рогата худоба та кози.

- Звучить так, ніби ця людина з нетерпінням чекає моменту, щоб вигідно продати нас Новим Реформістам.

- Але ми платимо більше. І так менше юридичних труднощів, поки ми не зникнемо.

- Ібу Інна схвалює їх?

- Схвалює кого? Сім’ю Габанг? У неї два сини і дочка уже в Новому світі. Джала? Вона думає, що він більш-менш чесний у поступках, якщо ви платите йому, він виконує угоду. Нас? Вона думає, що ми живемо по сусідству з святими.

- Через Вун Нго Вена?

- В основному.

- Тобі пощастило знайти її.

- Це не зовсім так.

- Тим не менше ми повинні зникнути як можна швидше.

- Тільки як тобі стане краще. Джала має корабель на лінії Кейптаун-Мару. Ось чому я в певні дні повинна бути в Паданзі. Є люди, яким я повинна заплатити.

Ми швидко трансформувалися від іноземців з грошима до іноземців, яких використовували, щоб мати гроші.

- Все-таки я хотів би…

- Хотів би що? - Вона провела пальцем по моєму лобу, нахмурившись.

- Хотів би не спати на самоті.

Вона видала смішок і поклала руку мені на груди. На мою виснажену грудну клітку, де шкіра ще скидалася на крокодилячу своєю текстурою і виглядала некрасиво. Не зовсім схоже на запрошення до близькості.