Спін

- Що це означає?

- Я думаю, що ти, очевидно, ще не закінчив свою гру з Джейсоном і Діаною. Особливо з нею.

Але було неможливо, щоб Діана все ще мала значення для мене.

Можливо, я хотів довести це самому собі. Можливо, саме тому я опинився разом з Жизель у її неприбраній спальні, курячи наркотик. Ще один останній раз ми разом упали на барбі-рожеве покривало, займаючись любов’ю під дощем і сліпими вікнами, і тримали один одного в обіймах, поки не заснули.

Але обличчя, яке плавало в моїй голові у мріях, коли я прокинувся кілька годин по тому, не було обличчям Жизель, і я подумав: “Боже мій, вона все таки права, я уже збираюся у Флориду”.

Зрештою знадобилося кілька тижнів, щоб організувати як переїзд до Джейсона, так і звільнення з лікарні. За цей час я бачив Жизель, але на короткий час. Вона була на ринку старих автомобілів, де я продавав свій; я не хотів ризикувати поїздкою через всю країну. (Дорожні пограбування на автобанах виросли на два порядки.) Але ми не розмовляли про близькість, яка прийшла і пішла разом з дощовою погодою, цей акт злегка п’яної доброти, який приніс нам обом задоволення.

Крім Жизель було ще кілька людей у Сіетлі, з якими я повинен був попрощатися, і не так багато речей в моїй квартирі, яку я наймав, нічого суттєвого, лише кілька оцифрованих файлів, найвищою мірою портативних і кілька сотень старих дисків. Наступного дня я від’їжджав. Жизель допомогла мені покласти мій багаж в задню частину таксі.

- Поїхали, - сказав я водієві, і вона помахала рукою на прощання, не особливо сумно, але принаймні з почуттям.

Жизель хороша людина, але вона вела небезпечне життя. Я більше ніколи її не бачив, але сподіваюся, що вона пережила хаос, який прийшов пізніше.

Політ в Орландо супроводжувався скрипом старого аеробуса. Оббивка салону була потертою, спинки сидінь потребували заміни. Я зайняв своє місце між російським бізнесменом біля вікна і жінкою середніх років з боку проходу. Росіянин був похмуро байдужий до розмови, але жінка хотіла поговорити: вона була професійним медичним трансплантологом і летіла у Тампа на два тижні до дочки та сина. “Мене звати Сара”, - сказала вона, - і ми почали розмову на медичні теми, в той час як літак незграбно піднімався до крейсерської висоти.

Протягом останніх п’яти років (з моменту відображення у небі китайських феєрверків) в авіаційно-космічну промисловість закачувалася величезна кількість федеральних грошей Дещиця з цього бюджету виділялася для комерційної авіації, саме тому ці відремонтовані аеробуси ще літали. Решта грошей були в проектах, де Eд Лайтон був керуючим від свого вашингтонського офісу, а Джейсон займався проектуванням в офісі Перигелію у Флориді: Спін досліджували, у тому числі останнім часом з участю компаній. Адміністрація Клейтона контролювала всі витрати через Конгрес, який, мабуть, був задоволений відчутними сумісними результатами. Це було добре для суспільної моралі, яку політики могли підтримувати, опираючись на безпосередні практичні результати.

Федеральні гроші допомогли зберегти національну економіку на плаву, принаймні на південному заході, більшою частиною у Сіетлі і на побережжі Флориди. Але це був відносно тонкий лід процвітання, і Сара турбувалася про свою доньку: її зять був ліцензованим слюсарем-трубопровідником, звільненим на невизначений час у Тампа - області дистриб’ютора природного газу. Вони жили в трейлері, отримуючи кошти з федерального бюджету по наданню допомоги і намагалися підняти трирічного хлопчика, Сариного онука, Бастера.

- Дещо дивне ім’я, - сказала вона, - для хлопчика. Я маю на увазі “Бастер”. Схоже, таке було у кінозірки німого кіно. Але справа в тому, що воно начебто підходить йому.

Я сказав їй, що ім’я як одяг: або ви носите його, або одяг носить вас. Вона спитала:

- Це правда, доктор Дюпре? - І я ніяково усміхнувся.

- Звичайно, - сказала вона, - я не знаю, чому молоді люди взагалі хочуть мати дітей у ці дні. Як би жахливо це не звучало. Я нічого не маю проти Бастера, звичайно. І я дуже люблю його, і сподіваюся, що він проживе довге і щасливе життя. Але які шанси?

- Іноді люди мають потребу у фундаменті для своїх сподівань, - сказав я. Цікаво, що це була банальна істина, яку Жизель намагалася недавно втовкмачити мені.

- Але, - сказала вона, - багато молодих людей не хочуть заводити дітей, я маю на увазі свідомо, вважаючи це актом доброти. Вони кажуть, що найкраще, що можна зробити для дитини, це позбавити її страждань, коли настане кінець світу.

- Я не впевнений, що хто-небудь знає, коли настане кінець.

- Я маю на увазі точку неповернення і все таке інше, пов’язане з нею.