Спін

- Він не міг зупинитись, вибачаючись за те, що сталося на ранчо Кондона. Я сказала, що він може зробити дещо для мене. Він запитав, чи є щось, що він міг би зробити, щоб полегшити моє життя.

Я стис телефон щільніше.

- Що ти йому відповіла?

- Що я хочу розлучитися. Він погодився. І сказав ще дещо. Він сказав, що я змінилася, що щось змінилося всередині мене. І що він не причетний до цього. Але я відчула, що це йому не сподобалось.

“Подув сірки, можливо”, - подумав я.

- Тайлер? - Сказала Діана. - Невже я так змінилася?

- Все міняється, - сказав я.

Її наступний важливий дзвінок прийшов рік потому. Я був у Монреалі, багато в чому завдячуючи Джейсоновим підробленим документам, чекаючи на імміграційний статус для легалізації і надання допомоги в поліклініці в Отремонті.

З часу моєї останньої розмови з Діаною, основні властивості Арки були вивчені, не виправдавши надії тих, хто думав про Арку як якусь статичну машину або просто “двері”, тепер вона усвідомлювалася, як комплекс, свідома сутність, здатна сприймати і маніпулювати подіями в межах свого розміщення, у чому було більше сенсу.

Через Арку були пов’язані два світи, але тільки для керованих морських суден, що прямували транзитом з півдня.

Це пояснювали так: - для вітру, океанських течій, або перелітних птахів Арка не була нічим іншим як парою гігантських стовпів в Індійському океані і Бенгальській затоці. Всі вони літали безперешкодно навколо і через арочний просторі, як і будь-яке судно, що подорожувало з півночі на південь.

Але коли перетинати екватор на кораблі з півдня на дев’яностому градусі на схід від Грінвіча, то ви опинялися, озираючись на арку, у невідомому морі під дивним небом, за сотні світлових років від Землі.

У Мадрасі амбітна, правда не цілком законна круїзна компанія підготувала серію плакатів англійською мовою, оголосивши про легку подорож на іншу планету! Інтерпол швидко прикрив цей бізнес. ООН як і раніше намагалася регулювати прохід, переконуючи всіх, що це повинно бути тільки її правом. Як могли творитися такі речі? Запитайте гіпотетиків.

Процес розлучення Діани і Саймона завершився, як вона мені сказала, але вона була без роботи і без перспективи її отримати. Я подумав, що міг би допомогти їй. Її голос звучав зневірено і зовсім не був схожий на голос Четвертої, або на той (який я собі уявляв), повинен звучати у Четвертих.

- Якщо все інше буде в порядку, то, чесно кажучи, мені потрібна маленька допомога щоб знайти роботу і отримати житло.

Так що я організував роботу в клініці для неї, і подав імміграційні документи. Вона приєдналася до мене в Монреалі восени.

Це була пора нюансів залицяння, повільного, старомодного (або напів-марсіанського, можливо), протягом якого Діана і я виявляли одне в одного абсолютно нові риси. Ми більше не були у гамівній сорочці Спіну, ми були скоріше діти, які сліпо шукають розради. І ми впали в любов, зрештою, як дорослі.

Це були роки, коли населення планети перевищило цифру у вісім мільярдів. Більша частина цього зростання була генерована в розширюваних мегаполісах: Шанхай, Джакарта, Маніла, в прибережній до Китаю зоні; Лагос, Кіншаса, Найробі, Мапуту; Каракас, Ла-Пас, Тегусігальпа, - всюди горіли відходи і смог огортав ці мурашники по всьому світі. По площі вони б зайняли десятки арок. Через зростання населення і його скупченість почали наростати стаціонарні хвилі емігрантів, біженців, і просто піонерів, - багатьох упаковували у вантажні відсіки піратських суден і дехто з них допливав до берегів Порт-Магеллана вже мертвим або вмираючим.

Порт-Магеллан було назвою пешого поселення в новому світі. В даний час велика частина цього світу була, чи принаймні, схематично відображалася на картах, знятих повітряним шляхом. Порт-Магеллан був на східному березі континенту, який дехто називав Екваторія. Був другий і навіть більший по розмірах суші (Борея), що осідлав північний полюс і розширювався в зоні помірного клімату планети. Південні моря були багаті на острови і архіпелаги.

Клімат був сприятливим, повітря свіже, гравітація була 95,5 відсотка земної. Обидва континенти були ніби хлібні корзини в очікуванні. Моря і річки кишіли рибою. За легендою, що циркулювала в трущобах Дуали і Кабула, ви могли вибрати собі обід з плодів гігантських дерев Екваторії і спати, знайшовши укриття серед коренів.