Спін

Звичайно це було не так. Порт Магеллан був анклавом ООН і охоронявся солдатами. Поселення, які виросли навколо нього були нерегульовані і небезпечні. Але функціонуючі рибальські села вже розкинулися по узбережжю на сотні миль; з’явилися туристичні готелі, почалося будівництво навколо лагун Річбей і Аусі-Харбор; а перспектива вільної родючої землі приваблювала поселенців селитися уздовж річкових долин Білої і Нью-Іраваді.

Але найважливішим моментом новин з Нового Світу в цьому році була друга Арка. Вона була розташована у другій півкулі, біля південних кордонів борейської суші, і за нею відкривався ще один новий світ, відповідно до перших повідомлень, менш гостинний; або, можливо, там був просто сезон дощів.

- Напевне є й інші четверті, подібні мені, - сказала мені Діана через п’ять років пост-спінової епохи. - Я хотіла би знайти їх.

Я дав їй свою копію марсіанських архівів, першу копію перекладу на безлічі карт пам’яті, і вона сиділи над ними з тією ж старанністю, як над вікторіанською поезією чи шляхом Нового Королівства.

Якщо робота Джейсона була успішною, то так, були, звичайно, і інші чверті на Землі. Але оголосити про свою присутність було все одно що отримати квиток першого класу до федеральної в’язниці. Адміністрація Ломакса поставила гриф національної безпеки на всьому марсіанському і Ломаксовим агентам внутрішньої безпеки було надано широкі повноваження поліції в економічної кризи, яка послідувала за кінцем Спіна.

- Ти коли-небудь думав про це? - запитала вона, трохи соромлячись.

Стати четвертим, ось що вона мала на увазі. Введення в мою руку певної дози прозорої рідини з одного з флаконів я відклав на деякий час. У сталевий сейф в задній частині нашої спальної шафи. Звичайно, я думав про це. Це зробило б нас більш схожими.

Але чого я хотів добитися? Я знав про невидиму прірву, яка пролягала між її Четвертим віком і моїм незміненим людським єством, але не боявся цього. В деякі ночі, дивлячись у її загадкові очі, я навіть долав цю прірву. Це був каньйон, над яким висів міст, який ми створювали, коли нам було приємно і ми були сильними.

Вона гладила мою руку, мої гладкі пальці ковзали по її текстурованій шкірі, тонке нагадування, що час ніколи не стоїть на місці, і що в один прекрасний день мені, можливо, буде потрібно почати лікування, навіть якщо я не особливо його хочу.

- Ще не час, - сказав я.

- Коли?

- Коли я буду готовий.

Президента Ломакса змінив президента Хьюз, а потім президентом став Чайкін, але всі вони були ветерани з політиків Спін-епохи. Вони бачили у марсіанській біотехнології майже атомну бомбу нового типу, принаймні потенційну, і тепер вона була у них фірмовою загрозою. Ще за Ломакса перша дипломатична пошта до урядів п’яти марсіанських республік несла прохання про нерозголошення біотехнологічної інформації у незакодованих марсіанських передачах на Землю. Він виправдовував своє прохання правдоподібними аргументами про те, що така технологія може негативно вплинути на політично розділене суспільство і призвести до насильств, - як приклад він приводив загибель Вун Нго Веня, - отже уряди повинні діяти спільно з Землею.

Але навіть на цей урізаний контакт з Марсом поширилися деякі розбіжності. Егалітарна економіка п’яти республік зробила Вун Нго Веня свого роду посмертним ідолом для нового глобального робітничого руху. (Це був шок, бачити обличчя Вуна на плакатах, коли звільняли швейників на азіатській фабриці або виробників чіпів у Центральній Америці, але я сумніваюся, що йому це було б неприємно.)

Діана перетнула кордон, щоб бути присутньою на похороні Еда, через одинадцять років, майже день у день після того, як я врятував її з ранчо Кондона.

Ми почули про його смерть в новинах. У некролозі побіжно згадувалося, що Едова екс-дружина Керол померла раніше за нього на шість місяців, ще один сумний шок. Керол перестала приймати наші дзвінки майже десять років тому. Занадто небезпечно, казала вона. Їй було досить знати, що ми в безпеці. І їй було нічого, по правді, розказувати.

(Діана відвідала могилу матері, коли була у Вашингтоні, що засмутило її найбільше, за її словами, це те, що життя Керол було якимось неповним: як дієслово без об’єкта дії, чи як анонімний лист без підпису, “я сумую не так за нею, як за тим, ким вона могла би бути”).

- На поминальній службі по Еду Діана була обережною, щоб не ідентифікувати себе. Занадто багато державних дружків Еда були присутні, зокрема генеральний прокурор і навіть віце-президент. Але її увагу привернула одна жінка в їхніх лавах, яка кидала такі ж взаємні погляди на Діану:

- Я зрозуміла, що вона Четверта, - сказала Діана. - Не можу сказати, звідки. Чи по тому, як вона трималася, чи через її нестаріючий погляд, але там було щось більше; це було як сигнал, що пробіг назад і вперед між нами. - А коли церемонія закінчилася, Діана підійшла до жінки і запитала, звідки та знала Еда.

- Я не знала його, - сказала жінка, - по справжньому. Я робила дослідження, працюючи свого часу Перигелії, ще коли був живий Джейсон Лайтон. Мене звуть Сільвія Такер.