Спін

- Я не впевнений, що на І-10 буде краще. Уночі, як мені здається, усі з Лос-Анджелеса хочуть рухатися на схід. Коли починається мерехтіння, усі чекають землетрусу або приливних хвиль.

- Буду мати на увазі.

Він вручив мені ключ.

- Зараз краще трохи поспати. Завжди добра порада.

- Картка в порядку? Якщо ви хочете готівкою…

- Картка згодиться, як і готівка, до тих пір, поки світові не настав кінець. І якщо це станеться, я не думаю, що у нас буде час, щоб пошкодувати про це.

Він засміявся. Я спробував посміхнутися.

Десять хвилин по тому я вже лежав повністю одягнений на жорсткому ліжку в кімнаті, де пахло попурі з ароматів антисептика і занадто вологого кондиціонованого повітря. Цікаво, чи міг би я їхати далі без відпочинку? Я поклав телефон біля ліжка, закрив очі і заснув без коливань.

І прокинувся менше ніж через годину, стривожений, не знаючи чому.

Я сів і оглянув кімнату, уява малювала сірі постаті і темряву у пам’яті. Мою увагу зрештою привернув блідий прямокутник вікна, за жовтою фіранкою якого пульсувало світло, коли я засинав.

Мерехтіння припинилося.

М’який морок, який наступив, повинен був полегшити мені сон, але я знав (хто буває в дорозі знає про це), що більше не засну. Я отримав його протягом короткого часу, але тепер він стрибнув через паркан, і не було ніякого сенсу прикидатися.

Я зробив каву в маленькому ввічливому перколяторі і випив чашку. Через півгодини я знову дивився на годинник. П’ятнадцять хвилин на третю. Занадто довга ніч. Я втратив об’єктивність в оцінці самопочуття. Тепер можна у душ і повернутися на дорогу.

Я одягнувся і пішов мовчазною бетонною доріжкою в вестибюль мотелю, чекаючи падіння ключа в поштовий слот; але застав Фултона, власника, який все ще не спав, світло телевізора пульсувало у його задній кімнаті. Він висунув голову, коли почув, як я гримнув дверима.

Він поводився дивно. І був трохи п’яний, а можливо, трохи під кайфом. Він витріщився на мене, поки не впізнав.

- А, мсьє Дюпре, - сказав він.

- Вибачте, що турбую вас знову. Мені потрібно повернутися на дорогу. Спасибі вам за вашу гостинність, однак.

- Немає необхідності пояснювати, - сказав він, - бажаю вам успіху. Сподіваюся, що ви протримаєтесь до світанку.

- Сподіваюся, що так.

- Щодо мене, я просто буду дивитися телевізор.