Спін

Сьогодні повітря було м’яке і свіже, і сонячне світло надавало усьому, чого торкалося, глибокого органічного тепла. Виглядало так, ніби клімат хотів заспокоїти нас, - світ природи живий, все гаразд, дякую, - через десять місяців після Події.., навіть якщо ми були тепер (як іноді говорив Джейс) культивованою невідомою силою планетою-садом, якщо не космічним диким лісом.

Джейсон їхав на дорогому гірському велосипеді, Діана на не менш кричущому дамському еквіваленті. Мій велосипед був вживаним “юнкерсом”, який моя матір купила для мене в комісійному магазині. Неважливо. Важливим був сосновий присмак повітря і кілька годин подорожі попереду. Я відчував щось, і Діана відчувала це, і я думаю, Джейсон теж, хоча він здавався розсіяним і навіть трохи зніяковів, коли ми зібралися разом вранці. Я подумав, що це у нього внаслідок стресу або (це був серпень) через перспективу нового навчального року. Джейс навчався на прискореному академічному потоці, з високим навантаженням. Торік він почав з курсів математики та фізики, зміг опанувати їх, а в наступному семестрі записався ще й на вивчення латинської мови. “Це навіть не жива мова, - сказав він. - Хто тепер читає латину, крім класичних учених? Це як учити Фортран. Всі важливі тексти перекладені давним-давно. Чи стану я кращою людиною, коли прочитаю Цицерона в оригіналі? Цицерон, заради Бога! Алан Дершовіц Римської республіки?”

Я не сприймав це серйозно. Однією з речей, які ми любили робити на цих поїздках, було практикування мистецтва скаржитися (я поняття не мав, хто такий був Алан Дершовіц, можливо так називали якогось учня у тій школі, де вчився Джейсон). Це був лише здогад. Але сьогодні його настрій був нестійкий, нестабільний. Він натис на педалі і деякий час мовчки мчав попереду нас.

Дорога до старого торгового центру вилася поміж пасторальними будинками з доглянутими садами з розставленими зрошувачами, які обризкували ранкове повітря веселками. Сонячне світло могло бути фальшивим чи відфільтрованим, але воно як і раніше розкладалося на кольори, коли ви проїжджали біля падаючої води, і це відчувалося, як благословення, коли ми виїхали з-під дубів, які захищали нас від сонця, на блискучий білий тротуар.

Через десять-п’ятнадцять хвилин легкої їзди попереду у кінці вулиці Bantam Hill замаячів підйом, який був перешкодою і важливою віхою на шляху до цілі. Bantam Hill був крутий, але з другого боку можна було приємно і довго котитися аж до стоянки біля магазину. Джейс вже подолав чверть підйому. Діана кинула мені пустотливий погляд.

- Гонка? - запитала вона.

Це мене збентежило. Близнюки святкували свій день народження у червні. Мій був в жовтні. Щоліта вони були не на один, а на два роки старші за мене: близнюкам уже виповнилося по чотирнадцять років, а я був дванадцятирічним ще протягом чотирьох місяців. Різниця перетворювалася в фізичну перевагу. Діана, мабуть, знала, що я не поб’ю її в гонці, але вже закрутила педалями, так чи інакше, я зітхнув і спробував розігнати мій скриплячий старий “юнкерс” до правдоподібної конкуренції. Це не був чесний конкурс. Діана піднялася зі свого блискучого сидіння кольору протравленого алюмінію, і до того часу, коли досягла підніжжя схилу, уже отримала впевнену перевагу. Троє маленьких дівчаток, які крейдою маркували тротуар на квадратики, здуло з нашого шляху. Вона кинула на мене погляд наполовину обнадійливий, наполовину глузливий.

Підйом дороги знизив її темп, але вона спритно поміняла передачу і знову запрацювала ногами. Джейсон уже був на вершині, він зупинився і балансував на велосипеді, глузливо озираючись на нас. Я докладав усіх зусиль, але на півдорозі вгору по схилу мій старенький велосипед скрипів більше, ніж рухався, і я був змушений крадькома знизити зусилля і повільніше проїхати решту шляху.

Діана посміхнулася мені, коли я, нарешті, приїхав.

- Ти перемогла, - сказав я.

- Вибач, Тайлер. Це не було чесне змагання.

Я знизав плечима, знову збентежившись.

Далі дорога звужувалася, земля обабіч була утикана кілками і мотузками, ще без побудованих будинків. Торговий центр лежав у кінці довгого піщаного спуску на захід. Спресована земля на дорозі прорізала ряди низькорослих дерев і ягідних кущів.

- Зустрінемося внизу - сказала вона, і поїхала далі.

Ми залишили наші велосипеди, замкнувши їх до стійки і увійшли в скляні двері торгового центру. Торговий центр був для нас обнадійливим острівком стабільності навколишнього середовища, головним чином тому, що він змінився дуже мало, і зовні виглядав так, як і у жовтні минулого року. Газети і телебачення все ще були у режимі високої бойової готовності, але центр жив в блаженному невіданні. Єдиним доказом того, що, можливо, щось пішло криво у цьому великому світі, була відсутність супутникових антен у відділі побутової електроніки, і сплеск синьо-жовтих кольорів, пов’язаних з книгами на книжкових стелажах. Джейсон хмикнув, дивлячись на м’яку обкладинку у глянцевих синьо-золотих кольорах, - ці книги стверджували, що існує зв’язок між Знаковим жовтнем і біблійними пророцтвами:

- Найпростіші пророцтва, - виголосив він, додавши, що у них пророкують те, що вже відбулося.

Діана кинула на нього сердитий погляд.

- Ти не повинен висміювати це тільки тому, що я в це вірю.

- Я сміюся тільки з назви на обкладинці. Саму книгу я не читав.

- Міг би і прочитати.