Спін

Але ми втратили щось більш тонке, ніж кілька вогників у небі. Ми втратили відчуття надійності простору. Земля кругла, Місяць обертається навколо Землі, Земля обертається навколо Сонця: це була космологія, яку більшість людей сприймали як належне, і я сумніваюся, що хоч один зі ста знав про це трохи більше після закінчення середньої школи. Але вони були збиті з пантелику, коли у них це було вкрадено.

Ми не чули жодного офіційного оголошення про Сонце аж до другого тижня Знакового жовтня.

Сонце взялося переміщатися передбачуваним і заведеним чином. Траєкторія встановилася відповідно до стандарту ефемерід, дні стали коротшими в їх природній прецесії; на перший погляд не було нічого, що можна було вважати надзвичайною ситуацією. Майже все на Землі, в тому числі і природа, залежить від характеру і кількості сонячної радіації, яка досягає поверхні планети, і в більшості процесів не відбулося ніяких змін. Усе, що ми могли бачити неозброєним оком, був жовтий диск зірки класу G, який і далі освітлював усі наші життя.

Дечого йому однак не вистачало, а саме сонячних плям, протуберанців, а також спалахів.

Сонце газовий, турбулентний об’єкт. Його поверхня кипить, тече, сонце має справу з величезними енергіями; усе в сонячній системі купається в потоці заряджених частинок, які вбили б нас, якби ми не були захищені від нього земним магнітним полем. Але після Знакового жовтня астрономи оголосили, що Сонце стало геометрично досконалою кулею з непохитно постійною і бездоганною яскравістю. З новин, що прийшли з півночі, ми дізналися, що північне сяйво, продукт взаємодії нашого магнітного поля з потоком заряджених сонячних частинок, зникло, як погана бродвейська вистава.

Іншим упущенням в новому нічному небі була повна відсутність падаючих зірок. Земля отримує вісімдесят мільйонів фунтів космічного пилу в рік, переважна більшість якого згорає після входу в атмосферу. Але з моменту зникнення зірок метеорити більше не влітали в атмосферу, навіть мікроскопічні, так звані Браунлі-частинки. Це було, за астрофізичними мірками, оглушливим мовчанням.

Навіть Джейсон не міг запропонувати якогось пояснення для цього факту.

Отже Сонце не було справжнім Сонцем; але воно залишилося блискучим і теплим, а штучне воно чи ні, після днів, які нашаровувалися і склалися у тижні, хоч здивування і поглибилося, почуття громадського неспокою пішло на спад. (Вода в океанах не кипіла, і було ще тепло).

Але подія була багатим джерелом для розмов. Не стільки власне небесна таємниця, а її безпосередні наслідки: телекомунікації аварії; локальні війни більше не контролювалися згори, а розумні бомби, надані невиправним дурням, більше не направлялися супутниками через GPS-наведення; для волоконно-оптичного зв’язку настали золоті часи. З Вашингтона з гнітючою регулярністю лунали заяви: ми не маємо поки що ніяких доказів ворожих намірів з боку будь-якої держави або терористів, кращі уми нашого покоління працюють, щоб зрозуміти, пояснити і, в кінцевому рахунку знизити можливі негативні наслідки савану, що затьмарив наше уявлення про Всесвіт. Заспокійлива мішанина слів від адміністрації, яка все ще сподівалась визначити ворога, наземного чи іншого, здатного на такий вчинок. Але ворог вперто не з’являвся. Люди почали говорити про гіпотетичне “управління розвідки”. Ми ніби не могли нічого побачити далі наших кімнат, і були приречені розглядати стіни і кути.

Джейсон усамітнювався у своїй кімнаті протягом більшої частини місяця після події. За цей час мені не вдалося поговорити з ним безпосередньо, я тільки мигцем побачив його, коли близнюків підхопив рейсовий мікроавтобус академії. Але Діана телефонувала мені до моєї камери майже щовечора, як правило, близько десятої чи одинадцятої, коли ми обидва могли розраховувати на невелике приватне життя. Я дорожив її дзвінками, з причини, яку не був готовий чітко визначити.

- Джейс у паскудному настрої, - сказала вона мені одного разу вночі. - Він говорить, що якщо ми не знаємо напевно, що Сонце є Сонцем, ми нічого не знаємо і про все інше.

- Можливо він має рацію.

- Але це майже релігія для Джейса. Він завжди любив географічні карти, Тайлер. Ще малюком, як тільки він отримав уявлення про карти місцевості. Він завжди хотів знати, де він знаходиться. І розказував, що там зображено. Боже, як я любила його слухати, коли він подорожував по карті. Я думаю, що він зараз схвильований більше за всіх інших. Ніби там, де щось повинно було бути на карті, нічого немає. Карта підвела його.

Звичайно, вже з’явилися деякі підказки на місцях. Десь через тиждень військові почали збирати рештки упалих супутників, - супутників, які не встигли вийти на стабільні орбіти тієї ночі в жовтні, і звалилися назад на Землю. Упали, залишаючи уламки, які потім збирали у пошуках причини. Але минув ще деякий час, поки інформація дійшла до добре обладнаного комп’ютерного господарства Еда Лайтона.

Наша перша зима з темними ночами була наповнена клаустрофобією і дивинами клімату. Сніг прийшов рано: ми жили в приміській зоні Вашингтона, округ Колумбія, але до Різдва він більше скидався на Вермонт. Новини залишалися зловісними. Тендітне, поспішне посередництво у мирному договорі між Індією і Пакистаном, що стояли на грані війни; проект, під егідою ООН, знезараження землі в долині річки Гіндукуш, десятки померлих від радіації на додаток до початкових жертв. У Північній Африці спалахнули лісові пожежі, у той час як армії індустріального світу спішно модернізувалися. Ціни на нафту злетіли до небес. У будинку ми додали термостату пару градусів для комфорту, поки день не почав збільшуватися (це називалося - коли прилетіли перші перепілки).

У тому, що перед лицем невідомих і незрозумілих загроз людській расі вдалося уникнути повномасштабної глобальної війни, була і наша заслуга. Ми внесли корективи у бізнес, і до весни люди заговорили про “наступаючу нормалізацію”. У довгостроковій перспективі було зрозуміло що нам, можливо, доведеться заплатити більш високу ціну за те що трапилося з планетою, але, як кажуть, раніше чи пізніше ми всі помремо.

Я бачив зміни і у моєї матері. Спокійний плин часу заспокоїв її, і тепла погода, коли вона нарешті прийшла, змила частину напруженості з її обличчя. І я побачив зміну у Джейсона, який вийшов зі свого медитаційного стану. Проте я хвилювався за Діану, яка відмовлялася говорити про зірки взагалі, а останнім часом почала запитувати, чи вірю я в Бога, і чи думаю, що Бог відповідальний за те, що трапилося в жовтні.

Я не міг знати цього, про що і сказав їй. Ми з матір’ю не були зразковими прихожанами. Чесно кажучи, тоді ця тема мене трохи нервувала.

Цього літа ми втрьох сіли на велосипеди і поїхали до Fairway Mall, як потім виявилося, в останній раз.

Ми їздили туди раніше сто, а може й тисячу разів. Близнюки вже були трохи старі для цього, але за сім років, які ми прожили разом у Великому Будинку, це стало неминучим ритуалом для кожної літньої суботи. Ми пропускали поїздку лише в дощові або занадто спекотні вихідні, але коли погода була хороша, якась невидима рука збирала нас у точці зустрічі в кінці довгої стежки до садиби Лайтонів.