Спін

Місяць був підказкою, звичайно.

Я посидів деякий час з мамою, а потім залишив її з телевізором (- До настання темряви, - сказала вона, маючи на увазі час мого повернення), і пішов у Великий Будинок. Я постукав у задні двері, якими користувалися кухар і покоївка, Лайтони були обережні і ніколи не називали його “службовим входом”. І були ще одні двері, через які, по буднях, заходила моя мати, щоб привести дім Лайтонів у порядок.

Пані Лайтон, мати близнюків, дозволила мені увійти, подивилася на мене байдуже, і махнула рукою наверх. Діана ще спала, двері в її кімнату були закриті, але Джейсон не спав і, мабуть, щось планував. Але він у своїй кімнаті лише мучив короткохвильовий радіоприймач.

Кімната Джейсона була печерою Алладіна, - у такій розкоші я теж хотів би коли-небудь жити, тут були: комп’ютер з підключенням до надшвидкісного провайдера, плоский телевізор, у два рази більше того, що прикрашав вітальню в моєму домі. У випадку, якщо він ще не чув новину, я промовив замість привітання

- Місяць теж зник.

- Цікаво, правда? - Джейс встав, потягнувся і провів пальцями по розкуйовдженому волоссю. Він навіть не переодягнувся з минулої ночі. Це було для нього нехарактерним. Джейсон, хоча й грав роль генія, ніколи не діяв, як вони, - на мій погляд, він не хотів діяти, як генії, яких я бачив у кіно; - він не був косооким, не заїкався, і не писав алгебраїчних рівнянь на стінах. Сьогодні, однак, він, здавалося, повністю відсторонився. Якщо Місяць не зійшов з орбіти, що це може бути? По радіо передавали про вимірювання припливу і відливу на узбережжі Атлантичного океану. Таким чином, Місяць все ще був там. І якщо Місяць ще там, то і зірки теж.

- Тоді чому ми не бачимо їх?

Він кинув на мене роздратований погляд.

- Звідки я знаю? Говорять, принаймні я чув, про якийсь оптичний феномен.

- Глянь у вікно, Джейс. Сонце світить. Як оптична ілюзія дозволяє променям сонця проходити через неї, але ховає зірки і Місяць?

- Знову ж таки, звідки мені знати? Але яка альтернатива, Тайлер? Хтось поклав Місяць і зірки в мішок і втік з ними?

Ні, подумав я. Це швидше Земля була в мішку, з якоїсь причини, яку навіть не Джейсон не міг розгадати.

- Хороша точка зору, хоча, - сказав він, - відносно сонця все просто. Це не оптичний бар’єр, а оптичний фільтр. Цікаве явище.

- Тоді хто поставив його?

- Я повинен все знати? - Він роздратовано похитав головою. - Ти хочеш занадто багато. Хто сказав, що хтось поставив його? Це може бути один раз на мільярд років, - природна подія, яка перемагнітила полюси і змінила напрям світлових променів. Такий великий фільтр міг би створити і деякий розум.

- Але це може бути правдою.

- Багато речей можуть бути правдою.

Я прочитав досить науково-фантастичної літератури у м’якій обкладинці, щоб не наважитися сказати слово “чужі”. Звичайно, це було перше, що прийшло мені на думку. Meні і багатьом іншим людям. І навіть Джейсон повинен був визнати, що ідея пришестя інопланетян стала нескінченно більш імовірною протягом останніх двадцяти чотирьох годин.

- Але незважаючи на це, - сказав я, - ми повинні задатися питанням, чому вони тут.

- Існує тільки два правдоподібних пояснення. Щоб приховати щось від нас. Або, щоб приховати нас від чогось.