Напрямок

- У тебе є доступ до інформації з камер безпеки?

- Ні, але…

- Отже, ти отримала знімок від когось, - від друга в консульстві, Брайана, або одного з його приятелів.

- Я б не могла піти на це.

- Чи можеш ти, принаймні, сказати мені, чому ти цікавишся, - він вказав на зображення, - цією старою жінкою?

- Ти знаєш, що я намагаюся розшукати людей, які працювали з моїм батьком. Вона одна з них. В ідеалі я хотіла би сконтактуватися з нею.

- А конкретніше? Я маю на увазі, причому тут ця жінка?

- Ну… я не можу цього сказати.

- Висновок з усього почутого, що всі дороги ведуть до Брайана. Який його інтерес у цій жінці?

- Брайан працює в Департаменті геномної безпеки. Я ні.

- Але хтось там зробив для тебе виняток.

- Тук, я…

- Ні, я не заперечую. Ніяких питань, ніяких відповідей, вірно? Очевидно, хтось знає, що я полетів з цією людиною. Це означає, що ще хтось, крім тебе, хоче знайти її.

- Це обґрунтований висновок. Але я не прошу тебе від імені ще когось. Те, що ти вирішиш сказати або не сказати в консульстві є твоєю справою. Те, що ти розкажеш мені, буде тільки для мене.

Він подивився на неї так, немов оцінював цю заяву. І Ліза подумала, чому він повинен довіритися їй? Хіба вона що-небудь зробила, щоб він відчув довіру до нєї, окрім як переспала з ним під час одного незапланованого вихідного?

- Так, - нарешті сказав він, - Я полетів з нею.

- Добре… Ти можеш сказати мені що-небудь ще? Де вона, і про що вона говорила з тобою?

Він відкинувся на спинку стільця. Підтверджуючи його пророкування, вогні в ресторані почали тьмяніти. Кілька офіціантів відвели штори зі скляної стіни, яка відділяла внутрішню їдальню від світу зовні. Небо було зоряне, і далеко внизу лежав злегка розмитий вогнями порт, але й досі він був чіткіший, ніж такі ж вогні, які бачила Ліза колись в Каліфорнії. Метеорний потік вже почався? Вона побачила декілька яскравих спалахів вгорі по дузі меридіану.

Тук не перевів погляд на небо.

- Я повинен подумати про це.