Напрямок

- Можливо.

- Це смішно, - сказав він. - Люди прибувають у Порт з різних причин. Деякі з них знаходять причини, щоб залишитися, деякі ні. Я думаю, що люди просто перетинають певну лінію. Ти сходиш з човна перший раз, і розумієш, що ти реально на іншій планеті, повітря пахне інакше, вода має інший смак, Місяць неправильного розміру і піднімається занадто швидко. І хоч день поділений на тих самих 12 годин, час тягнеться повільно. Через кілька тижнів або кілька місяців люди отримують дезорієнтацію на якомусь глибокому рівні. Тоді вони розвертаються і пливуть додому. Або щось клацає і людина починає відчувати себе нормально. Тобто коли вони уявляють повернення в міста-мурашники, де погане повітря, забруднені океани і все таке інше, все стає само собою зрозумілим.

- Це причина, чому ти тут?

- У тому числі, я думаю, - сказав він. - Звичайно.

Принесли страви, і вони їли і майже не розмовляли деякий час. Небо потемніло, місто виблискувало вогнями, офіціант повернувся, щоб очистити стіл. Тук замовив каву. Ліза зібралася з духом і сказала,

- Ти подивишся на фотографію, яка є у мене? Перш, ніж вони вимкнуть світло.

- Звичайно. Що за фотографія?

- Фотографія людини, яка могла летіти з тобою. Це було кілька місяців тому.

- Ти розглядаєш рекламні буклети?

- Ні! Я маю на увазі інше, і я не… ти подаєш звіти в PG, вірно?

- Що це означає, Ліз?

- Є багато такого, що я не можу пояснити тобі прямо зараз. Може ти погодишся спочатку глянути на фото?

Він спохмурнів.

- Покажи.

Ліза поставила сумку на коліна і витягнула конверт.

- Але ти казав, що у тебе є запитання…

- Спочатку ти.

Вона подала конверт через скатертину. Він витягнув фотографію. Вираз його обличчя не змінився. Нарешті, він сказав,

- Я правильно вважаю, що за фото послідує якась історія?

- Фото було знято камерою безпеки в доках в кінці минулого року. Зображення збільшене і відреставроване.