Напрямок

Він знизав плечима.

- Я виплачую орендну плату. Літаю. Зустрічаю людей. Нічого такого, Ліз. Я не маю якоїсь особливої цілі в житті. - “На відміну від тебе”, - здавалося, подумки закінчив він. Що привело її до безпосередньої причини, через яку вона опинилася тут. Вона потягнулася за сумкою, коли з’явився офіціант з крижаною водою. Вона ледве глянула на меню і заказала паелью, приготовану з місцевих морепродуктів і приправлену імпортованим з Землі шафраном. Тук попросив стейк, середньої твердості. За п’ятнадцять років найпоширенішою земною твариною на Екваторії став буйвол. Тепер можна було купити свіжу яловичину.

Офіціант почовгав виконувати замовлення і Тук сказав,

- Ти могла подзвонити.

Так, коли вони востаннє були разом, на початку її експедиції в гори, і кількох непросто організованих зустрічей пізніше, він дзвонив їй кілька разів. Ліза чекала на його дзвінки спочатку з нетерпінням, потім з образою; а потім, відчуваючи провину, як і на всі інші.

- Я знаю, і шкодую про це, але останні кілька місяців я була зайнята…

- Я маю на увазі сьогодні. Тобі не потрібно було їхати до Аруджі, щоб просто домовитися про вечерю. Ти могла би сказати про час і місце.

- Я подумала, що якби я подзвонила, це виглядало би якось.., тривіально. - Він нічого не сказав, і вона додала більш чесно, - думаю, я хотіла тебе побачити… в першу чергу. Переконатися, що все як і раніше в порядку.

- Там, у пустелі, інші правила. Я розумію, Ліз. Є домашні речі, а є речі на відстані. Я вважав, що ми повинні були…

- Речі на відстані?

- Ну, я думав, що ти так захотіла.

- Там є різниця між тим, що ти хочеш, і тим, що можеш практично.

- Розкажи мені про це. - Він сумно посміхнувся. -Як справи у тебе з Брайаном?

- Уже.

- Справді?

- Офіційно. Нарешті.

- А книга, яку ти пишеш?

- Це дослідження, яке не пишеться швидко. - Вона не написала ще ні слова, і ніколи не напише.

- Тому ти вирішила залишитися? - У Новому Світі, він мав на увазі. Вона кивнула.

- А що станеться, коли ти закінчиш його? Поїдеш назад в Штати?