Напрямок

Він перестав їсти, і до того часу, коли Сулеан було дозволено зайти в його камеру, вона ледь впізнала його. Еш був кругловидий, з круглими щоками, молодий для свого віку. Тепер він став худим, і його очі, в цяточку з золотом, відступили вглиб очних ям черепа.

Вона запитала його, що трапилося, не сподіваючись на відповідь, але він здивував її, сказавши,

- Я хочу піти подивитися на них.

- Що? На кого? Кого ти хочеш побачити?

- Аб-Ашкен.

Боязкий голос хлопчика зробив звучання цього слова більш дивним, ніж це мало би бути. Сулеан відчула, як холод підкрадається до її хребта.

- Що ти маєш на увазі, просто піти і подивитися на них?

- У пустелю, - сказав Еш.

- Там нічого немає.

- Ні, є. Аб-Ашкен.

Потім він почав плакати, і Сулеан довелося залишити його. Медсестра, яка доглядала Еша, вийшла за нею в коридор і сказала.

- Він казав, що йому потрібно погуляти. Але сьогодні був перший раз, коли він згадав про Аб-Ашкен.

Чи були вони насправді там, ці гіпотетики, Аб-Ашкен, або принаймні фрагментарні уламки з них? Сулеан запитала про це одного з своїх опікунів, тендітного старця, який був астрономом, перш ніж став Четвертим. Так, сказав він, були деякі події на півдні, і показав їй набір аерофотознімків, які були зроблені за останні кілька днів.

На них був був пустир, який не надто відрізнявся від ландшафту за воротами станції Бар-Кеа, - пісок, пил і порода. Але на широкому схилі коливалися скупчення об’єктів таких неприродних, що їх було важко описати. Наполовину завершені і шалено неповні речі, як здавалося Сулеан, - строкаті розмаїття труб, посріблені гексагональні дзеркала, виступи на сферах, багато з цих речей були пов’язані одна з одною, як частини величезної, неможливої комахи.

- Мабуть це те місце, куди він хоче піти, - сказала Сулеан.

- Можливо. Але ми не можемо цього допустити. Ризик дуже великий. Він може загинути.

- Йому дуже погано тут. І він виглядає так, ніби помирає!

Її наставник знизав плечима.

- Рішення залежить не від мене чи від тебе.

Авжеж ні. Але Сулеан боялася за Еша. В усьому іншому він не був винятковим, і був таким, як і вона. Він не повинен був знаходитися в полоні проти його волі, і Сулеан хотілося звільнити його. Вона спробувала уявити, як вона може це зробити, як вона проникає в його кімнату і переправляє його за мур, але коридори Бар-Кеа ніколи не були порожніми, і Еш завжди був під охороною.