Напрямок

Зірки в небі були кришталево яскравими. Ісаак довго дивився на них. Вони висіли в небі, ніби символи на межі розбірливості у листі, і означали слова, які він майже (але не зовсім) міг прочитати.

Щось торкнулося його руки, яка зарилася у суглинок, і Ісаак перевів погляд вниз. Коли він забрав руку, то побачив що земля набухає і будь-якої миті з неї може щось вилізти, - хробак, подумав він; але це був не хробак. Це не було подібне ні на що, що він коли-небудь бачив. Щось повільно лізло з грунту, як кісточка м’ясистого пальця. Це міг бути якийсь корінець, але він ріс занадто швидко, щоб бути природним. Він тягнувся до руки Ісаака, ніби відчував його тепло.

Ісаак не боявся його. Хоча це було трохи не так. Частина його боялася побаченого, майже паралізована жахом. Ця частина хотіла відскочити і повернутися до безпеки своєї кімнати. Але перш ніж ця повсякденна частина почала діяти, нова свідомість, смілива і впевнена у собі, донесла до Ісаака, що блідо-зелений палець не страшний і навіть знайомий йому. І він впізнав його, хоча й не міг сказати, як відросток називався.

Він дозволив пальцеві доторкнутися до себе. Зелений пагінець повільно обвив його зап’ястя. Ісаак відчув цікавість і силу, яка передавалася йому, і знову подивився на небо, де зірки, які насправді були сонцями, яскраво мерехтіли. Тепер кожна зірка здавалося йому знайомою як особистість, кожна зі своїм власним кольором, вагою і розміром, була відома йому, але не по імені. І, як тварина, що почула щось у повітрі, він повернувся лицем до заходу.

Дві речі стали очевидними для Сулеан, коли вона увійшла в загальну кімнату. Одна з них була та, що дискусія почалася за її відсутності, вона була викликана як свідок, а не для обговорення.

Друга теж була очевидною, - панувала атмосфера колективного смутку, майже жалоби, - люди ніби зрозуміли, що життя, яке вони створили для себе, добігає кінця. І що це була безсумнівна правда. Спільнота не могла існувати далі. Вона була створена з метою народження і виховання Ісаака, і цей процес незабаром закінчиться.., так чи інакше.

Більшість з цих людей були народжені до Спіну, подумала Сулеан, як і більшість земних Четвертих. Частина з них приїхала з академічного співтовариства, хоч і не всі; були техніки, які обслуговували кріогенний інкубатор; були механіки, садівник. Як у марсіанських Четвертих, ці люди жили дещо відокремлено від загальної спільноти. Вони не були схожі на Четвертих серед яких виросла Сулеан.., але вони були Четвертими; вони смерділи як Четверті. Такі ж похмурі, тому зарозумілі, і сліпі до власної зарозумілості.

Аврам Двалі, як звичайно, головував на засіданні. Він махнув до Сулеан і показав на стілець в передній частині кімнати.

- Ми хотіли би, щоб ви прояснили деякі речі, пані Mей, поки криза продовжується.

Сулеан сіла, чинно склавши руки.

- Звичайно, я буду рада допомогти в будь-якому випадку, якщо можу.

Пані Ребка, яка сиділа праворуч доктора Двалі за столом президії, кинула на неї різко скептичний погляд.

- Я сподіваюся, що це правда. Знаєте, коли ми взяли на себе завдання виховання Ісаака тринадцять років тому, ми зіткнулися з деякою опозицією…

- Виховати його, пані Ребка, чи створити?

Пані Ребка проігнорувала зауваження.

- Опозицією від інших членів спільноти Четвертих. Ми діяли на моє переконання не всі разом. Ми знаємо, що ми меншість, навіть меншість в меншості. І ми знаємо, що ви були проти нас, пані Мей, і те, що ви робите, ви робите для марсіан. Ми знали, що ви в кінцевому підсумку знайдете нас, і ми були готові бути відвертими і відкритими з вами. Ми поважаємо ваш зв’язок з спільнотою набагато старішою, ніж наша власна.

- Дякую вам, - сказала Сулеан, не приховуючи свого скептицизму до її слів.

- Але ми сподівалися, що і ви будете взаємно відвертою з нами.

- Якщо у вас є питання, будь ласка, задайте його.

- Проект, по якому був створений Ісаак, проводився раніше.