Напрямок

Для реального розуміння природи гіпотетиків ми повинні взяти це до уваги. Вони вже були древні, коли ми вперше зіткнулися з ними, і вони ще більш древні насправді. Оскільки вони не можуть безпосередньо спостерігатися, ми повинні робити наші висновки про них на основі їх діяльності у Всесвіті, у світах, які вони залишають позаду себе, по великих і переконливих слідах.

Тут був присутній ажіотаж, який вона спостерігала у нього в ранньому віці, нестримна цікавість, що контрастувала зі звичними обережністю і боязкістю її матері. Вона ніби чула його голос, що промовляв ці слова.

Одна з їхніх робіт, найбільш відома, яку відразу видно у Індійському океані, - Арка, яка пов’язує Землю з Новим Світом, - і Арка, що з’єднує Новий Світ з іншою планетою, менш гостинною, і так далі, наскільки ми змогли дослідити, - це ланцюг все більш агресивних середовищ, доступних для нас, причин цього ми поки не розуміємо.

Вирушивши під вітрилами на іншу сторону Нового Світу, (казав він Ліз), ми знайдемо другу Арку, а за нею скелясту, бурхливу планету з повітрям, ледь придатним до дихання; через це подорож можна буде провести лише на герметичних морських суднах, і якщо прибути на такому космічному вітрильнику до третього світу, то виявиться, що його атмосфера отруєна метаном, а океани жирні і кислотні. Але Арка не єдиний артефакт. Планета, слідуюча за Землею, - на якій я пишу ці слова, - також артефакт. Існують докази того, що вона була створена або принаймні змінена протягом багатьох мільйонів років з метою зробити її середовище придатним для людини.

Планета як артефакт. Можна тільки здогадуватись про мету цієї мільйоннорічної роботи. Новий Світ це подарунок чи пастка? І ми увійшли в цей лабіринт, як лабораторні миші, чи нам запропонували нову і прекрасну дорогу? Чи означає той факт, що наша власна Земля як і раніше захищена від смертоносного випромінювання розширеного Сонця, що гіпотетики зацікавлені у нашому виживанні як виду, і якщо так, то чому? Я не можу стверджувати, що знаю відповідь на будь-яке з цих питань, але я хочу дати читачеві уявлення про ту роботу, яка вже була пророблена, про думки і припущення вчених, чоловіків і жінок, які присвятили своє професійне життя цій роботі…

І, в кінці п’єси, ще одне: ми знаходимося в положенні пацієнта, що вийшов з коми, і має час до тих пір, поки жива наша зірка. Те, що ми не можемо згадати, ми повинні пройти заново.

Вона підкреслила останню фразу два рази. Їй хотілося прочитати текст матері, шкода, що вона може лише написати їй листа, і кинути ці листки Брайану просто в лице. Це було всім, що вона коли-небудь хотіла сказати у відповідь на їх благородне мовчання, яке мало на меті майже з хірургічною точністю вирізати життя Роберта Адамса з життя його жертв, на злегка завуальовані фрази про бідну Лізу, на вирази, які носили їх обличчя, коли вона наполягала на збереженні згадок про зниклого батька. Це було так, ніби сам Роберт Адамс вийшов з небуття, щоб прошепотіти їй кілька підбадьорливих слів. “Те, що ми не можемо згадати, ми повинні пройти заново”.

Вона відклала сторінки в сторону і попрямувала до ліжка, вирішивши перед сном перевірити телефон.

Там було три повідомлення, усі позначені як термінові, всі від Тука. Четверте прийшло коли телефон був ще в її руці.

ЧАСТИНА ДРУГА

ОКО РОЗИ

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ

Після падіння сірого пилу небо прояснилося і двір був чисто виметений, пустеля і вітер увібрали в себе те, що залишилося від явища, і община, де жив хлопчик Ісаак, наповнилася слухами та новими таємницями.

Попіл викликав острах, коли падав, і був темою для розмов і нескінченних спекуляцій, коли припинився. Нова загадка була більш прозаїчною, ніж репортаж, переданий з міста через гори. Спочатку було трохи лячно, але потім страх пройшов, хоча й стривожив Ісаака, бо вплинув на однин із його секретів.

Він підслухав розмову двох дорослих, пана Новотни і містера Фіска, які обговорювали явище в коридорі їдальні. Комерційні рейси до нафтових родовищ Руб аль-Халі були скасовані, були змінені маршрути на кілька днів через Попіл, і в даний час Тимчасовий уряд і нафтові компанії видали роз’яснення: це був землетрус.

- Це незрозуміло, - продовжував говорити пан Новотни, - тому що не було ніяких відомих поштовхів у тій частини Руб аль-Халі: це була геологічно стабільна платформа, яка зберігалася незмінною протягом мільйонів років. Так глибоко в пустелі Руб аль-Халі не повинно було бути навіть незначного тремтіння.

Але те, що трапилося, повинно було бути чимось більшим, ніж незначне тремтіння. Видобуток нафти був перерваний на більш ніж тиждень, і скважини і трубопроводи були сильно пошкоджені.

- Ми знаємо про цю планету менше, ніж уявляли, - сказав пан Новотни.

Це було менш загадковим для Ісаака. Він знав, хоча й не міг сказати, що щось заворушилося під статечним покровом пісків десь глибоко у західній пустелі. Він відчував це в голові, в тілі. Щось ворушилося, і це відчувалося органами чуття, яких він не розумів, і він міг вказати на це з закритими очима, хоча це було за сотні миль звідси, - щось, що лише наполовину прокинулось від сну, живучи серед гір.

Протягом двох днів під час падіння вулканічного попелу всі залишалися всередині, двері були закриті і вікна зачинені поки доктор Двалі не оголосив, що попіл не особливо шкідливий. Зрештою пані Ребка сказала Ісааку, що він може піти погуляти у садочок всередині двору, і так довго, скільки він захоче носити маску з полотна. Двір був очищений, але все ще був залишок пилу в повітрі, і вона не хотіла, щоб він вдихав ці частинки. Він не повинен наражатися на небезпеку, сказала вона.