Напрямок

- Це було десять років тому. Тепер нам доступна і інша інформація. Та ж сама особа в іншому контексті. Більше я не можу тобі розказати.

- Я б хотіла поговорити з цими людьми. Якщо вони що-небудь знають про Сулеан Mей…

- Нічого такого, що могло би допомогти тобі дізнатися, що сталося з твоїм батьком.

- Ти в цьому впевнений?

- Спробуй поглянути в перспективі, Лізо. Ці люди роблять важливу роботу. Мається на увазі бізнес. Я вийшов за межі своїх повноважень, щоб переконати цих хлопців не говорити з тобою.

- Але ти дав їм моє ім’я?

- Я сказав їм усе, що знав про тебе, бо в іншому випадку вони могли б подумати, що ти береш участь у… - ну, в тому, що вони розслідують. Що обернулося би марною тратою часу для них і неприємностями для тебе. Чесно кажучи, Ліз, тобі краще триматися від них подалі.

- Ти хочеш сказати, що вони стежили за мною? Вони спостерігали за мною, і знали, що я з Туком.

Він здригнувся при згадці його імені, але кивнув.

- Вони знають про це. Так.

- Ісусе, Брайан!

Він підняв руки в жесті, який був схожий на капітуляцію.

- Все, що я сказав, це що я стою осторонь від усього цього, це ваші відносини, і що я хотів би, щоб мене не вплутували. Коли я запитую себе, що дійсно було би краще для тебе, моя порада, - зникнути. Вистачить задавати усім питання. Можливо тобі час подумати про повернення додому, у Каліфорнію.

- Я не хочу їхати додому.

- Подумай про це, - це все, що я прошу. Тільки там я зможу хоч щось зробити, щоб захистити тебе.

- Я ніколи не просила тебе, щоб ти мене захищав.

- Можливо ми поговоримо про це знову, коли ти прислухаєшся до моїх слів.

Вона встала.

- Напевно ні.

- Там ми зможемо поговорити і про Тука Фіндлі і про те, що відбувається в Департаменті. “В Департаменті”. Бідний Брайан занадто делікатний, навіть коли змушений докоряти їй.