Напрямок

Небезпек, що, здавалися набагато більш реальними, коли ти була, як вона сказала, одна…

- … у той час як ти могли б бути тут, вдома, в безпеці, нехай навіть з Брайаном, який…

Який тоді демонструватиме ту ж здивовану поблажливість, що й у материному повідомленні.

- … напевно погодиться…

Без сумніву.

- … що немає ніякого сенсу викопувати мертвих з минулого.

Але що, коли минуле не було мертве? Що, якщо їй просто не вистачило сміливості чи можливо черствості, щоб залишитити минуле позаду, і не було іншого вибору, окрім як продовжувати його до тих пір, поки воно не принесе останній дивіденд болю або задоволення?

- Пауза, - сказала вона комп’ютеру. Вона не могла охопити занадто багато справ одночасно. Не зі всім іншим, що відбувається. Не тоді, коли космічний пил впав з неба. Не тоді, коли за нею стежили, і, можливо, прослуховували з DGS, з причини, яку навіть Брайан не міг пояснити. Не тоді, коли вона була, спасибі матері за це невелике нагадування, самотньою.

Вона перевірила інші текстові повідомлення.

Усі вони були небажаними, крім одного, яке виявилося золотим винятком. Це була записка з прихильним змістом, послана Скоттом Клеландом, з яким вона намагалася зв’язатися декілька місяців. Скотт Клеланд був останнім зі старих університетських соратників батька, з яким їй ще не вдалося поговорити. Він був астрономом, і працював у Геофізичній обсерваторії на горі Махді. Вона просто забула про нього. Але ось, нарешті, отримала відповідь на її послання, дружню: комп’ютер прочитав послання, прийнявши чоловічий голос, щоб задовольнити її вимогу.

Шановна Ліза Адамс: Я вибачаюсь, що так довго не відповідав на ваші запитання. Причиною цього було не тільки зволікання. Потрібно було трохи часу, щоб знайти документ, який може вас зацікавити. Він доданий до листа.

Я не був близький з доктором Адамсом, але ми поважали роботи один одного. Що стосується деталей його життя на той час та інших питань, які вас цікавлять, боюся, що я не можу допомогти вам. Наш зв’язок був суто професійний.

На момент його зникнення, однак, і як ви напевно знаєте, він почав роботу над книгою під назвою “Планета-артефакт”. Він попросив мене прочитати короткий вступ, який він написав, що я і зробив, але я не знайшов ніяких помилок і не міг запропонувати ніяких істотних поліпшень (крім помітнішої назви).

У випадку, якщо у вас немає жодної копії серед його паперів, я докладаю ту, яку він послав мені.

Зникнення Роберта Адамса було великою втратою для всіх нас. Він часто з любов’ю говорив про свою сім’ю, і я сподіваюся, що ваші дослідження принесуть вам деяку втіху.

Ліза попросила комп’ютер роздрукувати додаток. Всупереч тому, на що сподівався Клеланд, її батько не залишив копію вступу серед своїх робіт. Або, якщо вона була, матір Лізи не зауважила її. Сьюзан Адамс знищила або повикидала всі папери чоловіка і пожертвувала його книги в університет. Це було частиною того, про що Ліза думала як про ритуальне Очищення будинку від Адамса.

Вона вимкнула телефон, налила склянку вина і винесла вино і шість сторінок друкованого тексту на балкон. Ніч була теплою, попіл був зметений ще вранці, і лампа за вікном кидала достатньо світла, щоб можна було читати.

Через кілька хвилин вона принесла ручку, знову сіла і почала підкреслювати певні фрази. Вона підкреслювала їх не тому, що вони були важливі, а тому, що вони були знайомі.

Багато речей змінилися протягом інтервалу часу, який ми називаємо Спіном, але, мабуть, найбільш далекосяжні зміни найбільш недооцінені. Земля знаходилася поза звичним часом протягом чотирьох з лишнім мільярдів років, це означає, що зараз ми живемо у Всесвіті набагато глибшому і складнішому, ніж той, до якого ми звикли.

Знайомі, тому що це були думки, тільки в більш вишуканій манері, які він часто говорив їй, коли вони сиділи разом на веранді й дивилися в темряві на зорі.