Напрямок

- Я не зможу заробляти гроші, якщо не буду літати своїм літаком, Майк.

- Проблема в тому, що я не можу за свої гроші купувати тобі пальне і запчастини.

- Схоже, все в порядку.

- У мене є заробітна плата, достатня для задоволення моїх потреб. У мене є цілий новий звід правил відносин з Тимчасовим урядом. Але якщо ти подивишся мої електронні таблиці звітності, то побачиш, що не все йде добре. Мій бухгалтер не прийде сюди і не буде казати мені, що я роблю не так.

І ти, мабуть, не подзвониш бухгалтеру-любителю, подумав Тук. Майк Аруджі був старий підприємець: він відкрив злітну смугу, коли на південь від Порт-Магеллана ще не було нічого, крім рибальських сіл і таборів скваттерів. Навіть півдюжини років тому слово “таблиці” було чуже у його словниковому запасі.

Це було середовище, в якому Тук прилаштував для перевезень свій шестимісний Скайрекс. І вів досить скромне життя, принаймні, до недавнього часу. Він намагався не мати боргів. На жаль, виявилось, що гроші потрібні і надалі.

- Що я повинен зробити, щоб підняти свій літак в повітря?

Аруджі змістився в кріслі і не відповів на погляд Тука.

- Ну, завтра ми поговоримо про це. Гірше приходить до гіршого, і знайти покупця буде не так важко.

- Знайти кого?

- Покупця. Покупця, розумієш! Люди цікавляться. Можеш продати їм літак, оплатити свої борги, почати все заново. Люди роблять так. І це відбувається весь час.

Тук сказав,

- Це не для мене.

- Заспокойся. Ми не обов’язково повинні вирішити суперечку інтересів тут і зараз. Я можу допомогти тобі отримати більш високу ціну. Я маю на увазі, якщо вже на те пішло. Чорт, Тук, ти ж завжди говорив, що хочеш найнятися на дослідницький корабель і поплисти кудись. Можливо, якраз час. Хто знає?

- Твоя впевненість надихає.

- Подумай про те, що я тобі сказав. І поговори зі мною вранці.

- Я можу оплатити борг.

- Можеш? Гаразд. Без проблем. Принеси мені завірений чек і ми забудемо про це.

На що у Тука не було відповіді.

- Їдь додому, - сказав Аруджі. - Ти виглядаєш втомленим, друзяко.