Напрямок

- Я медсестра. Заспокойся. Хто тебе перев’язував?

- Гай на кораблі.

- Він зробив паршиву роботу. Дозволь мені подивитися.

- Ну, я думаю, це був його перший раз. Ой-ой! Ісусе! Тук, це справжня медсестра?

- Як немовля, - сказала Діана. - Проверещи ще. Я не можу допомогти тобі, якщо не побачу рани. - Пауза. - Ага. Добре. Тобі пощастило, що не вирвало артерію. - Вона взяла шприц з комплекту і наповнила його. - Це загальмує біль, перш ніж я очищу рану і зашию.

Томас почав протестувати, але лише для виду. І навіть подивився з деяким полегшенням, коли голка увійшла в шкіру.

Тук позадкував і спробував дати Діані більше місця для роботи, хоч біля неї було досить багато простору. Він подумав, на що це схоже, заробляти на життя “потрошителем” - спати під бляшаним дахом, молитися, щоб тебе не покалічило або не вбило, перш ніж твій контракт завершиться, - тоді ти отримаєш виграш, який вони обіцяли: заробітну плату за рік і квиток на автобус до порту. У них був офіційний лікар, як їм пояснив бос “потрошителів”, але він приходив тільки два рази на тиждень, як правило, щоб заповнити папери. Діана робила велику частину рутинної практичної роботи за нього.

Тук дивився, як вона працювала, по силуету тіні, яку утворювало світло лампи на стіні. Вона була худою і рухалася з розрахунком і обережністю старої людини. Але вона була також сильною і працювала методично і плавно, іноді щось бурмочучи до себе. Вона могла бути у віці Томаса, якому матроси давали шістдесят чи сімдесят, - а можливо навіть старша.

Вона працювала, і час від часу Томас зривався на бурмотіння лайки, але під певною наркотичною летаргією. Чувся сморід антисептика, і Тук вийшов назовні у темряву. Його перша ніч у Новому Світі. Поблизу росли кущі з квітами, назви яких він не знав, у шість пальців довжини листя шелестіло під поривами вечірнього бризу. Квіти були сині і пахли гвоздикою і цинамонами чи якоюсь різдв’яною спецією. Далі за ними виднілися виблиски і вогні, - на промисловому пляжі кипіла робота. А за пляжем океан похитувався в слабкій зеленій фосфоресценції, і чужорідні зорі перетворювались на граціозні повільні кола.

*

- Можливі ускладнення, - сказала Діана, коли закінчила з раною Томаса.

Вона підійшла і сіла біля Тука на краю дерев’яної платформи, яка тримала підлогу десь на метр над землею. Очистивши і зашивши рану Tomas, вона аж тепер витерла лоб хусткою. У неї американський акцент, зауважив Тук. Щось від південного Меріленда, можливо, або якоїсь його частини. Він запитав її, яких ускладнень слід очікувати.

- Якщо пощастить, нічого серйозного. Але Екваторія абсолютно новий мікробний екологічний світ, ви розумієте? - Я можливо тупий, але я не в повному невіданні. - Вона розсміялася.

-Я Прошу вибачення, містер..? - Фіндлі, але звати мене Тук. - Ваші батьки назвали вас Туком? - Ні, мем. Але сім’я жила в Стамбулі протягом кількох років, коли я був дитиною. Я вибрав собі турецьке ім’я. І прізвисько. Отже ви говорите що Томас може підхопити деякі місцеві хвороби?

- На цій планеті немає аборигенів-гуманоїдів, також немає приматів, нікого такого, хто навіть віддалено нагадує нас. Більшість місцевих захворювань не можуть подіяти на людей. Але існують бактерії і грибки, які процвітають у вологих, теплих умовах, у тому числі у людському тілі. Ми не можемо протидіяти їм одразу, містере Фіндлі Тук, - проте тут немає ніяких небезпечних або інфекційних хвороб, що можуть бути перенесені на Землю. Але як і раніше не є дуже гарною ідеєю прибути в Новий Світ з розладнаною імунною системою або, як у випадку з паном Гуном, з відкритою раною, перев’язаною ідіотом.

- Чи не можете ви дати йому якись антибіотик?

- Я вколола. Але місцеві мікроорганізми не обов’язково реагуватимуть на стандартні земні фармацевтичні препарати. Зрозумійте мене правильно. Він не хворий, і, цілком ймовірно, йому не стане гірше, але є певний неминучий ризик. Ви близький друг пана Гуна?

- Не зовсім. Але, як я вже казав, він намагався допомогти мені, і отримав травму.

- Я б вважала за краще потримати його тут кілька днів, під моїм наглядом. Це можна зробити?

- Я не заперечую, але вам, можливо, доведеться переконати Томаса. Я не його охоронець.