Напрямок

- Кінець дороги для “Боривітра”, - сказав Томас, - і кінець дороги для мене теж. Кожне курча зрештою приходить додому на сідало, я думаю.

- Ми недалеко від пляжу, - сказав Тук. Незабаром капітан запустить двигуни і гвинти відправлять корабель до берега мертвих. Двигуни заглушать в останній момент, практично корабель сяде у пісок під час припливу, коли вода стоїть найвище. Потім екіпаж скине мотузяні сходи і зійде вниз; їх багаж опустять пізніше; а Тук зробить свої перші кроки по планеті по піску пляжу Брекер Біч. За місяць “Боривітер” залишиться лише у пам’яті людей, і дасть кілька тисяч тонн переробленого заліза, сталі та алюмінію.

- Кожна смерть означає народження, - сказав Томас, який був достатньо старий, щоб виголошувати такі сентенції.

- Якби ти не сказав, я б і не знав про це.

- Ну, можеш вдарити того, хто скаже, що знає більше, ніж цей корабель. Кінець “Боривітру”. Але ти перший раз в Новому Світі. Отже смерть і народження поряд.

- Якщо ти так говориш, Томас.

Тук відчув, як старі корабельні двигуни починають пульсувати. Посадка на мілину буде жорсткою, це неминуче. Усі вільні від вахти на кораблі вже склали речі і поспішили на берег рятувальними шлюпками. Половина екіпажу вже була на березі.

- Вау, - Вигукнув Томас, коли вібрація пройшла через обшивку палуби і ніжки стільців. - Набираємо швидкість в даний час, якщо ти помітив.

Ніс корабля почав різати воду, як ножем, подумав Тук, коли судно почало дрижати від перенапруги. Вони не були більше у глибокій воді. Їх місце на пляжі було визначене, як могила для мерця, континент поступово піднімався під днищем. Капітан мав радіоконтакт з береговим лоцманом, який зробить незначні поправки курсу в разі необхідності і скаже, коли заглушити двигуни.

Тук сподівався, що незабаром це відбудеться. Він любив бути в морі, і був не проти того, щоб поспати у трюмі, але виявилося, що він дуже не любив перебувати в кімнаті без вікон, коли свідомо здійснюване інженерне лихо було всього в декількох хвилинах.

- Ти робив це раніше?

- Ну.., ні, - сказав Томас, - не всередині. Але я був на дикому пляжі біля Гоа кілька років тому, і бачив як старий контейнеровоз виїхав на землю. Судно було не набагато менше, ніж це. Вид був живописний, насправді. Корабель виліз на берег як одна з тих черепах, що збираються відкладати яйця. Я думаю, що ти хочеш відчути це, але це не буде насильством. - Через кілька хвилин Томас подивився на годинник, який висів, як браслет, на його худому зап’ясті і сказав, - О, вже час двигунам замовкнути.

- Ти ясновидець?

- Я маю очі і вуха. Я знаю, де ми стояли на якорі, і я можу сказати, слухаючи двигуни, з якою швидкістю ми пливли.

Для Тука це звучало як чергові хвастощі Томаса, але зараз це могло бути правдою. Тук витер долоні об коліна своїх джинсів. Він нервував, але що може піти не так? На даний момент все це була звичайна балістика.

Що пішло не так він розібрався пізніше; в критичний момент “Боривітер” втратив електричну потужність через коротке замикання або відмову якогось компонента в схемах античної давності, так що капітан не зміг ні почути інструкції лоцмана з берега, ні змінити команду для машинного відділення. “Боривітер” повинен був виїхати на берег з накатом, але замість цього стишив хід і вдарився об берег. Тука викинуло з пригвинченого до підлоги крісла, коли корабель зарився в землю і потім гротескно перехилився на правий борт. Він ще встиг побачити як сталева шафа для столових приладів приладів відірвалася від найближчої стіни і поїхала на нього. Шафа мала розмір труни і була досить важкою, і він пробував відкотитися з її шляху, не маючи часу відстрибнути вбік. Але Томас, який залишився у вертикальному положенні, схопився за край металевої коробки, щоб змінити кут її переміщення, і шафа з вереском ковзнула повз, давши Туку достатньо часу, щоб оговтатися і схопитися за ніжку стільця. Коли корабель перестав рухатися, корабельні двигуни, нарешті, милостиво померли. Корпус старого танкера видав жалісний доісторичний стогін і замовк. Берег. Нічого страшного…

За винятком Томаса, який прийняв повну вагу шафи на себе, і його ліва рука була розрізана нижче ліктя, досить глибоко, щоб показалася кістка.

Томас затиснув рану в закривавлених колінах, здивовано дивлячись на неї. Тук скрутив хусточку, наклавв джгут і сказав своєму другові, щоб той припинив сипати прокляттями і посидів нерухомо, поки він піде за допомогою. Він забрав його через десять хвилин, знайшовши члена екіпажу, що послухав його.

Судновий лікар вже зійшов на берег і лазарет був без наркотиків, так що Томасу довелося покидати палубу на кінці імпровізованого троса і корзини для сміття, прийнявши тільки пару таблеток аспірину, щоб притупити біль. Капітан “Боривітра” зрештою відмовився визнати відповідальність, отримав зарплату від представника компанії і сів в автобус, який прибував в Порт-Магеллан ще до заходу сонця. Тук мусив піклуватися про Томаса, і переконав якогось малайського зварювальника, що їм потрібно до справжнього лікаря. Або до того, хто називав себе лікарем в цій частині Нового Світу. Жінка, сказав худий малаєць ламаною англійською мовою. Хороший лікар, західний лікар, дуже добра до потрошителів. Вона була білою, але жила протягом багатьох років у мінанзькому рибальському селі недалеко звідси.

Її ім’я, сказав він, Діана.