Напрямок

- Можливо, те, що потрапляло в атмосферу в цей час щороку було не тільки кометним пилом. Можливо, це…

Вона знизала плечима.

- Мертві гіпотетики, - закінчив він.

- Ну, це звучить безглуздо, висловлюватися таким чином.

- Лише припущення, як і будь-яка інша теорія. Я не хотів здатися цинічним. Але ми не маємо ніяких доказів, що це падає з космосу.

- Жолуді і трубки з попелу? Де таке було?

- Подивися на це з іншого боку. Люди на цій планеті знаходяться близько трьох десятиліть. Ми говоримо собі, що вона обстежена і добре вивчена. Але це фігня. Було б неправильно дійти до такого висновку: до будь-якого остаточного висновку. Навіть якщо це викликано діяльністю гіпотетиків, ми не можемо що-небудь пояснити. У нас були метеорні потоки щоліта протягом тридцяти років, і ніколи не було нічого подібного.

Склоочисники стирали пил на край лобового скла. Тук бачив людей на тротуарах, деякі з них працювали лопатами, інші шукали укриття в під’їздах, багато лиць тривожно стежили з вікон. Поліцейський автомобіль Тимчасового уряду проїхав повз, сигналячи вогнями і сиреною.

- Можливо відбулося щось незвичайне, а ми прогавили.

- Можливо Небесна собака струшувала бліх. Занадто рано говорити, Ліз.

Вона кивнула з нещасним виглядом і в’їхала в гараж будинку, де жила, вежа виглядала так, ніби була пересаджена з Землі. У підземному приміщенні не було ніяких доказів того, що відбувається на вулиці, тільки кілька порошинок або більше нерухомо висіли у повітрі.

Ліза всунула картку безпеки у проріз виклику ліфта.

- Ми це зробили.

Поки що, подумав Тук, так.

рОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

Ліза знайшла Тукові халат, досить великий, щоб він виглядав пристойно і сказала йому, щоб кинув одяг у пральну машинку для випадку, якщо пил, що чіплявся до них, був токсичний. У той час, коли він займався пранням, вона прийняла душ. Коли вона почала мити волосся, вода у зливі стала сірою. Однак, - подумала вона, - це виглядає як знамення: можливо викид вулканічного попелу триватиме до тих пір, поки Порт-Магеллан не буде похований, як Помпеї. Вона стояла і стояла під душем, поки збігаюча вода не стала прозорою.

Лампочка мигнула два рази, перш ніж вона закінчила. Електрична мережа в Порт-Магеллані була не дуже надійною, ймовірно, через деякий час місцева електростанція вийде з ладу. Вона спробувала уявити собі, що станеться, якщо цей шторм (якщо його можна так назвати), буде йти не один день, а два, або й більше. Населення опиниться в пастці темряви. Рятувальні кораблі, що прибувають від ООН в гавань. Солдати евакуюють тих, хто вижив… Ні, краще не уявляти.

Вона наділа свіжі джинси і бавовняну сорочку, і світло все ще було, коли вона приєдналася до Тука у вітальні. У старому фланелевому халаті він виглядав збентежено, але і небезпечно сексуально. Смішні задовгі ноги, покриті шрамами, які він отримав, коли водив туристів через гори, перш ніж почати літати. Він вже казав їй, що найнявся моряком торгового флоту, щоб прибути сюди, і що його перша робота в Новому Світі була на трубопроводі саудівської компанії Aramco. Великі міцні руки, які вміли робити багато речей.

Він розглядав все навкруги, широке вікно на східній стороні, відеопанель, маленьку бібліотеку книг і записів. Вона запитала, яке у нього враження від її квартири. Трохи вищого класу, напевно, в порівнянні з тим, що він називав - “мій причіп”, - маленький пересувний трейлер, явно імпортований з Північної Америки. Хоча її квартира була новою і для неї, і ще не повністю обжитою, - вона привезла сюди речі після того як розлучилася з Брайаном.

Але він не показав ніяких ознак таких думок. Вони подивилися місцевий канал новин. У Порт-Магеллані виходили три щоденні газети, але був тільки один канал новин, контрольований невеличкою комплексною мультикультурною комісією радників. Він транслювався п’ятнадцятьма мовами і був нецікавим. Але тепер було дещо істотне, про що можна було повідомити. Відеожурналісти встановили камеру назовні, щоб отримати вид вулиці, в той час як два коментатори читали повідомлення від різних служб Тимчасового уряду.