Напрямок

Тіреллі спитав:

- Навіщо тобі скатертина?

- І одну з цих полотняних серветок.

- Краще не возитися з білизною, - сказав Тіреллі. - У нас дуже строго на цей рахунок.

- Тоді знайди менеджера.

- Сьогодні ввечері пан Дарнелл відсутній. І обов’язки менеджера виконую я.

- Тоді дай скатертину, Тірелл. Я хочу зібрати це.

- Не знімай її зі свого стола.

- Не буду.

Тіреллі пішов по скатертину. Ліза сказала,

- Ти вийдеш туди?

- Лише зібрати трохи пилу.

- Що коли він токсичний?

- Тоді, я думаю, ми всі помремо. - Вона здригнулася, і він додав, - Але ми, напевно, вже б відчули, якби це було так.

- Цей пил може пошкодити твої легені.

- Тому допоможи мені зв’язати цю серветку на обличчі.

Решта відвідувачів та офіціанти з цікавістю спостерігали, але не зробили жодних зусиль, щоб допомогти. Тук взяв скатертину і вийшов, вказавши Тіреллу на ковзаючі скляні двері. Запах відразу посилився, - це було щось на зразок мокрого, підпаленого волосся тварин. Він поспішно розстелив скатертину на підлозі веранди і повернувся всередину.

- І що тепер? - Запитав Тіреллі.

- Зараз ми посидимо кілька хвилин.

Він повернувся до Лізи, і вони мовчки спостерігали за пилом, який спускався, чверть години або більше. Ліза запитала його, як він планує дістатися додому. Він знизав плечима. Тук жив у тому, що було по суті трейлером в кількох милях від Аруджі. На скатертині було вже добрих півдюйма попелу і він падав далі.