Напрямок

Наступне тіло, яке він знайшов, належало Діані Дюпре. Жінка з узбережжя була мертвою, впевнившись у цьому, він пішов далі. Стеля була низько. Він нахилився, і поповз. Аж у найбільш глибокому мороці він зміг, нарешті, хвилюючись, побачити Ісаака, Ісаак був живий, і схилився над розпростертою Анною Ребка.

Ісаак вже потихеньку відповзав геть, коли Двалі знайшов його. Очі у хлопчика були світлі, золотисті цяточки в його білках помітно світилися. Навіть його шкіра здавалося злегка світиться. Він подивився на Двалі нелюдським поглядом, ніби згадував його.

Анна Ребка залишилася нерухомою. Двалі запитав,

- Вона мертва?

- Ні, - сказав Ісаак.

- Залиште її! - Сулеан Мей кликала їх з затухаючого білого дня прямо за входом до напівзруйнованого складу. - Ісаак, Двалі, залиште її і виходьте, там небезпечно!

Але її горло пересохло, і почувся лише слабий хрип.

Двалі поклав пальці на горло Анни, шукаючи пульс, але як тільки він торкнувся її, зрозумів, що він не зможе його знайти. Ісаак був неправий, або відмовлявся визнати очевидну істину.

- Ні, Ісаак, - м’яко сказав він. - Вона мертва.

- Тільки її тіло, - сказав Ісаак.

- Що ти маєш на увазі?

Хитаючись, на подив Двалі, хлопчик почав пояснювати.

Цей вітер, подумала Сулеан Мей, він уб’є ще двох.

Вона бачила, що Тук і Ліза поспішають до неї через накопичення чужорідних наростів, свого роду ліс, - їй було важко дивитися після багатогодиної сліпоти в темряві зруйнованого складу. Зверху нависав навіс з дивно блискучих куль, прикріплених до стовбурів… вона повинна називати їх деревами? І неподалік виросла смужка квітів, і деякі з них повернули свої безглузді очі в її бік.

Світ навколо змінився до невпізнання.

І вітер: звідки він брався? Його інтенсивність збільшувалася майже щосекунди. Він свистів у руїнах позаду неї, несучи повітряних зміїв з рваного гіпсокартону та толю серед чужих дерев.

Вона повернула голову назад і крикнула, більш виразно на цей раз,

- Ісаак!

Там був хлопчик, який мав значення для майбутнього, а не дурний Аврам Двалі.

- Ісаак, виходь!