Напрямок

Її стремління, роки і роки тому назад, довели її майже до смерті. Вона закохалася у свого першого чоловіка і його віру, і він узяв її до релігійної общини, де вона захворіла хворобою, яка мало не вбила її. Лікування було перетворенням у те, що марсіанин Вун Нго Вень називав четвертим віком, доросле життя за дорослим життям.

Вона думала, що давно залишила тугу за тим часом, коли вона ще не була Четвертою. Це було так, наче після лікування на довголіття щось прохолодне і методично раціональне піднялося і взяло під контроль її життя. Щось заспокійливе, ніби трохи звукоізолююче. Не було більше відважного і трохи фанатичного штурму небес. Вона прожила спокійне, корисне життя.

Можливо вона діяла неправильно, хоча чому туга за тим, що вона залишила позаду, несподівана? Коли лінії перетнулися на карті, тріангулючи спонукання Ісаака, Діана відчула знайоме бажання вперше за… ох, багато років.

Вона відчула його знову, коли дізналася, що Ісаак міг отримати доступ до спогадів давно померлої дитини з Марса, якої він ніколи не знав.

Гіпотетики пам’ятали про Еша, подумала Діана.

Що ще може бути в спогадах гіпотетиків?

Її брат Джейсон помер в стані спроби спілкування з гіпотетиками. Вони повинні були пам’ятати це! Чи вони справді пам’ятають Джейсона?

І якщо вона запитає, чи буде Ісаак говорити голосом Джейсона?

Вона випросталася, майже винувато, коли будівля почала тремтіти і трястися. Будинок руйнується, подумала вона з подивом: за стінами, що впадуть вниз, з’явиться небо.

До того часу, коли Туку вдалося запалити свічку, струс зупинився.

Стара китаянка була права, подумав він. Землетрус!

Він повернувся до Лізи, яка сиділа в ліжку з ковдрою, обвитою навколо талії. Він сказав,

- Ти в порядку? Це просто невеличкий землетрус.

- Обіцяй, що ми не будемо зупинятися, - сказала вона.

Тук моргнув. Її шкіра при світлі свічки була блідою і майже неземною.

- Зупинятися?

- Що вони попрямують туди, куди збираються, - і він зрозумів по кивку голови, що вона мала на увазі Четвертих, - ми не зупинимося, вірно? Ми продовжимо курс до західного узбережжя? Ти зробиш так?

- Звичайно. Що тебе турбує? Це був тільки землетрус, Лізо. Ви жили в Каліфорнії, і ти мабуть, відчувала маленькі землетруси час від часу.

- Тому що вони зійшли з розуму, Тук. Вони говорять раціонально, але у них намічається великий карнавал запланованого божевілля. Я не хочу попасти у будь-яку його частину.

Тук підійшов до вікна, просто щоб переконатися, що зірки не вибухнули або що-небудь у такому роді, тому що вона була права, безумство було на підході. Але за вікном була тільки центральна пустеля Екваторії, що простягнулася під непевним світлом Місяця. Це було видовище, біля якого ви відчували себе маленьким, подумав він, - пустеля.