Напрямок

- Еш не експеримент. Він був дитиною, докторе Двалі. І він був моїм другом.

- Ви ухилилися від питання.

- Я нікуди не ухиляюся. І я не належу до кола ваших співробітників по проекту. Якби це було можливо, я б завадила вам його почати.

- Але ви не зуміли цього зробити, і тепер ти тут. Я думаю, ви повинні визначитися у ваших власних мотивах, пані Мей. Я думаю, що ви тут з тієї ж причини, з якої ми створили Ісаака. Тому що ви все життя вивчали гіпотетиків, скільки, вісімдесят років? Дев’яносто? І не посунулися далі вперед, ніж це було тоді, коли ви були молоді.

Звичайно гіпотетики ніколи не віддалялися від її думок, але й не захоплювали її свідомість так як у Еша. Одержимість, так, можливо, але це ніколи не впливало на її рішення, чи впливало?

Як вона розуміє гіпотетиків…

- Гіпотетиків не існує, - сказала вона.

- Вибачте?

- Гіпотетиків. Вони не такі, як ви собі це уявляєте. Що ви уявляєте, коли думаєте про них? Деякі великі мудрі древні артефакти? Істоти нескінченної мудрості, незбагненні для наших дрібних розумів? Це помилка, яку зробили також марсіанські Четверті. Який ризик не буде виправданим можливістю розмовляти з Богом? Але гіпотетиків не існує! Там, у зоряному небі, немає нічого, лише деяка переважаюча інших оперативна логіка підключення однієї легковажної машини до іншої. Це давній задум, це складно, але це не розум.

- Якщо це так, - сказав Двалі, - тоді з ким ви недавно розмовляли?

Сулеан відкрила рот а потім закрила його.

У ту ніч, вперше за багато днів, Ліза і Тук зайнялися сексом. Конфіденційність в окремій кімнаті подіяла як миттєвий афродизіак. Вони не обговорювати нічого, слів не було потрібно; в світлі свічки Ліза роздяглася і почекала, поки роздягнувся Тук, а потім погасила свічку і знайшла його в слабкому світлі місяця, який залив пустелю сірим кольором. Від нього пахло потом, від неї теж. Це не мало значення. Тут було спілкування, у якому вони завжди відкидали дрібниці. Коротко вона поцікавилася, чи в іншому місці цього розорення чути скрип їхнього ліжка. Напевно, подумала вона. Можливо, це добре для них, якщо вони це чують. Нехай оживлять свої старі, забуті почуття.

Тук зрештою заснув з рукою під її ребрами, і вона була задоволена, лежачи з ним у в’янучому світінні місяця.

Нарешті їй вдалося визволити себе з його обіймів. Незважаючи на ніч, вона не могла заснути. І думала про те, як далеко вони зайшли, згадавши, що вона читала в якійсь старій книзі: лінія зникає, скорочуючись до крапки.

Ніч була холодна. Вона згорнулася біля Тука знову, шукаючи його тепла.

Вона ще не спала, коли будівля затремтіла.

Діана Дюпре прокинулася в кімнаті, яку ділила з Сулеан Mей, пані Ребкою та Ісааком.

Вона зосередила свою увагу на звуці дихання хлопчика, думаючи, яке дивне життя отримав Ісаак, вихований спільно общиною. Ребка була менше ніж матір, а роль батька залишала доктора Двалі байдужим, судячи з усього, до любові. Важка, вогнетривка дитина.

Вона чула аргументи Сулеан Мей у суперечці з доктором Двалі раніше сьогодні. Вона підняла непрості питання.

Марсіанська жінка була, звичайно, права. Д-р Двалі і пані Ребка не були вченими, які вивчали гіпотетиків нетрадиційними засобами. Вони швидше були паломниками. І в кінці цього вони очікували чогось святого, якоїсь спокути.