Напрямок

- Просто погано. І землетрус.

- Землетрус?

- Маленький землетрус. Пошкодження. Все, що потрібно, було зафіксовано, щоб повернутися, коли стане безпечно.

Д-р Двалі спохмурнів. Тук сказав,

- Ми прямуємо до західного узбережжя, насправді, це з іншого боку пустелі.

- Дурний спосіб потрапити туди, - сказала жінка, на що Тук міг тільки кивнути і знизати плечима.

Неземний пил, змішавшись зі звичайним піском пустелі, виблискував проти сонця білим кольором. Вітер був з півдня, жаркий і сухий. Тальк, яким припудрили світ, подумала Ліза. Вона думала про те, що сказав Тук про західне узбережжя, з іншого боку пустелі. Вона уявила собі хвилі, що набігають на пляж, декілька риболовецьких траулерів на якорі в маленькій природній гавані. Дощ, зелень і запах води.

На відміну від цього нещадного сонця, що висіло над головою. Дурний спосіб потрапити туди. Ну так, безсумнівно.

Під час довгої їзди Сулеан Мей спостерігала, як Аврам Двалі і Анна Ребка піклувалися навколо хлопчика.

Пані Ребка, мати хлопчика, майже всупереч собі (враховуючи незворушність Четвертих), була найуважнішою. Двалі був менше безпосередньо залучений, - Ісаак ухилявся від його дотику, але увага доктора завжди кружляла біля дитини.

Двалі майже ідолопоклонник, подумала Сулеан. І він поклоняється чудовиську. Він вважає, що Ісаак у його руках є ключем - до чого? Не до встановлення контакту з гіпотетиками, - це акуратна і проста мета була давно залишена. Стрибок у пізнання, інтимність з величезними силами, які формували планети і небесні світи. Двалі хотів бачити Ісаака Богом, або принаймні тим, хто торкнувся Бога, і він хотів, в свою чергу, доторкнутися краю одежі Його, і стати просвітленим.

А мені, подумала Сулеан. Що я хочу від Ісаака? Насамперед вона хотіла запобігти його народженню. Щоби не допустити подібних трагедій, вона залишила марсіанське посольство в Нью-Йорку. Вона вибрала невидиму, часто небажану присутність в суспільстві земних Четвертих, харчуючись їх благодійністю, а лаючи їх за зарозумілість. Не кланяйтесь гіпотетикам: вони не Боги. Не потрібно долати розрив між гіпотетиками і людством: розрив не може бути усунутий. Ми знаємо. Ми намагались. Нам не вдалося. І в процесі ми здійснили те, що можна назвати тільки злочином. Ми сформували людське життя для наших власних цілей і потреб, що принесло, зрештою, тільки біль і смерть.

Двічі в її пошуках на Землі вона випередила такі проекти. Два шахраї зі спільноти Четвертих, один у Вермонті і один в сільській Данії, були на межі спроби створити гібридну дитини. В обох випадках Сулеан попередила більш консервативних Четвертях і надала моральну підтримку, як посол марсіанських Четвертих. В обох випадках їй вдалося запобігти трагедії. У цьому випадку вона не змогла. Вона знайшла їх через дюжину років, - занадто пізно.

І все ж вона наполягла на супроводі дитини, - на тому, що було, безсумнівно, його останнім шляхом, - у той час як вона могла би піти і продовжувати свою роботу в іншому місці. Чому? Вона дозволила собі цікавість, чи можливо вона була, як і доктор Двалі, схильною до спокусливої приманки контакту.., хоча вона знала, що це неможливо і абсурдно.

Скоріше однак це було тому що хлопчик Ісаак сказав кілька слів мовою, якої він не міг знати.

Тобто: тому що вона боялася його.

- Ви вірите тому - запитав Тук, - що дама сказала про землетруси?

Він сидів у головній машині з Двалі, який вів позашляховик. Вітер як і раніше ніс смуги пилу по дорозі, але більшість попелу, здавалося, була нерухомою, або вже зникла в землею, так само, як ляскаюча річ зникла всередині Ісаака.

Ще один день подорожі, і вони будуть біля нафтових концесій. Ціль, яку вони тріангулювали, була за пару сотень миль на захід.

- Я не вірю їй, - сказав рівномірним тоном д-р Двалі. - Є що-небудь у новинах?