Напрямок

Ліза все ще стояла в дверях. Тук зірвав тканину з рота і зробив глибокий вдих: погана спроба, тому що горло миттєво забилося пилом.

- Закрий, - прохрипів він, але вона не могла почути його. Він поперхнувся і виплюнув пил. - Двері, чорт візьми, закрий ці чортові двері!

Вона почула його, але небезпека вже була явною. Вона зробила крок назад і одночасно спробувала схопитися за ручку дверей, оступилася, втратила рівновагу і впала. Ляскання припинилося, дрон більше не ляскав у повітрі, а підлітав до неї, ніби використовував лазерне наведення. Тук знову побіг, але було занадто далеко.

Вона лежала на порозі, спершись на лікоть, широко розкривши очі, і Тук відчув укол страху під ребрами. гострий, як кинджал у серце. Вона підняла руку, щоб захиститися. Але дрон проігнорував її, як проігнорував Тука. І ковзнув над нею в мотель.

Тук не бачив, що відбувалося далі. Він почув приглушений крик, а потім голосіння пані Ребки. Плач і стогін були тим більш шокуючими, що вони походили від Четвертої. Вона вигукувала ім’я Ісаака.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ

Ліза приголомшено сиділа на підлозі, не впевнена у своїй оцінці того, що сталося.

Літаюча річ, що, як вона думала, збиралася напасти на Тука, влетіла в кімнату. Після цього приголомшливого моменту вона почула звук його стихаючого гудіння. Тоді звук зник, і пані Ребка почала кричати.

Ліза піднялася на ноги.

- Закрий двері! - Заревів д-р Двалі.

Але ні. Ще ні. Вона почекала на Тука, який вкотився разом з хмарою пилу. Потім закрила двері і озирнулася з побоюванням побачити літаючу тварюку. Ідіотка, вона згадала, як одного літа батько взяв її на відпочинок на дачу в Адірондак: одної ночі в димохід залетів кажан і тріпотів навколо в темряві, до смерті її налякавши. Вона згадала з надприродною ясністю те відчуття, коли в будь-який момент щось гаряче і живе могло запутатися в її волоссі і почати кусатися.

Але ляскання вже зникло, зрозуміла вона.

Четверті зібралися навколо ліжка, де лежав Ісаак, тому що літаюча істота приземлилася на обличчя хлопчика.

Переляканий хлопчина повернув голову на подушці. Тварина, або істота, або дрон, як його називали або слід було назвати, накрила його ліву щоку як соковита припарка. Одне крило заплуталося вище у волосся, а інші ув’язнили шию і плече. Рот і ніс Ісаака залишалася вільними, хоча прозорий циліндр приєднавсяся до його тремтячої нижньої губи. Його ліве око було смутно видне через напівпрозоре тіло істоти. Інше око було широко відкрите.

Пані Ребка продовжувала кликати хлопчика. Вона потягнулася до істоти, намагаючись схопити і відтягнути її, але д-р Двалі спіймав її за руку.

- Не чіпай його, Анно, - сказав він.

Анна. Ім’я пані Ребки було Анна. Деяка ідіотськи спокійна частинка розуму Лізи зафіксувала цей факт. Анна Ребка, яка була також матір’ю хлопчика.

- Нам потрібно зняти це з нього!

- Спробуємо з цим впоратися, - сказав Двалі. - Рукавички, воду, тканину…

Тук смикнув за наволочку з однієї з подушок і обернув навколо правої руки.