Напрямок

- Це, - заявив д-р Двалі, - причина, через яку ми не хочемо залишати приміщення.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

Тук провів залишок ранку біля вікна, складаючи каталог видів своєрідного життя, що виникало з праху. Треба знати свого ворога, подумав він. Ліза стояла поруч з ним досить довго, задаючи короткі, але влучні питання про те, що він ще бачив, перш ніж вона прокинулася. Д-р Двалі сів за їхній невеликий бездротовий телекомунікаційний приймач і ловив спорадичні повідомлення з Порт-Магеллана, - корисна діяльність на думку Тука, - але інші Четверті нічого не робили, а тільки говорили без кінця про побачене і його інтерпретацію чи мету. Це був один з недоліків Четвертих, - подумав Тук. Вони можуть іноді бути мудрим. Але вони невиліковні балакуни.

Зараз вони зібралися біля марсіанки, яка, здавалося, знала більше, ніж решта про Попіл але дещо неохоче ділилася своїми знаннями. Пані Ребка особливо наполягала.

- Ваше табу не дійсне тут, - казала вона. - Ми повинні мати всю інформацію, яку ми можемо отримати. Ви повинні зробити це для нас… для хлопчика, принаймні.

Помірний тон, у якому прозвучала ця заява, був, по стандартах Четвертих, майже кулачною бійкою.

Марсіанка, одягнена в негабаритні джинси, які робили її схожою на якогось неправдоподібно худого спортсмена, сиділа на підлозі, обхопивши коліна руками.

-Якщо У вас є питання, - похмуро сказала вона, - питайте.

- Ви казали, що приліт вулканічного попелу на Марс часто генерував своєрідні форми…

- Форми життя, пані Ребка. Називайте це так. Чому б і ні?

- Форми життя такі ж, як те, що ми бачимо зовні?

- Я нічого не знаю про квіти або хижаків, які споживають їх. У цьому випадку немає ніякої схожості. Але цього і слід було очікувати. Ліси Екваторії не схожі на ліси у Фінляндії. Але вони безперечно є лісами.

- Мета цього життя, приблизна - сказала пані Ребка.

- Я вивчала гіпотетиків з дитинства, і я чула багато висококваліфікованих спекуляцій, і я до сих пір не можу вгадати його мету. Марсіанські пеплопади поодинокі події. Життя вони генерують вегетативно, завжди недовговічне і нестабільне у довгостроковій перспективі. Які висновки можна зробити з таких ізольованих прикладів? Дуже незначні. - Вона помовчала, хмурячись. - Дослідження гіпотетиків показали, ще це не стабільні структури, а поєднання багатьох взаємопов’язаних процесів. Вони мають свою екологію, іншими словами. Ці краби грають чітко визначену роль в якомусь процесі або є його побічним наслідком. Я не вірю, що вони представляють якусь продуману стратегію з боку вищої свідомості.

- Зрозуміло, - нетерпляче сказала місіс Ребка, - Але якщо ваші вчені зрозуміли достатньо, щоб інженери могли імплантувати технологію гіпотетиків в людський організм…

- Ви володієте такою можливістю теж. - І Сулеан Мей багатозначно подивилася на Ісаака.

- Тому що вона була привезена нам Вун Нго Венем.

- Наша робота на Марсі завжди носила суто прагматичний характер. Ми були в стані дослідити зразки культур з Попелу і могли спостерігати за їх здатністю взаємодіяти з людським білком на клітинному рівні. Сторіччя такого роду досліджень виробили деяке уявлення про шляхи можливої маніпуляції людською біологією.

- Але це біоінженерія, яка використовує технології гіпотетиків.

- Технологія чи біоінженерія, в даному випадку я не впевнена, що відмінність має сенс. Так, ми культивували інопланетне життя, або технологію, якщо ви віддаєте перевагу цьому слову, на мікроскопічному рівні. Вони росли, відтворювали себе і вмирали, ми змогли вибрати і маніпулювати певними штамами для отримання певних властивостей. Протягом дуже багатьох років роботи ми нарешті отримали змінені культури, які можуть продовжити людське життя. Інші лінії штамів досліджувалися також. До одного з найбільш радикальних способів лікування належить зміна у зародку, коли він ще у лоні матері. У лоні, пані Ребка.