Напрямок

Дивно, подумала Ліза, чому літаюча річ проігнорувала Тука на вулиці, проігнорувала Лізу, - якщо на те пішло, також проігнорувала інших дорослих, які були у межах досяжності, - але без коливань напала на Ісаака. Чи означає це щось? Літаюча річ, - а вона не сумнівалася, що вона виникла з попелу, як квіти з оком або господарі карнавалу у Порт-Магеллані, про яких розказували у новинах, - можливо шукала таких як Ісаак?

Решта відступили від ліжка, коли Тук досяг істоти з одного боку, бажаючи загорнути її у тканину. Але трапилася ще дивніша річ:

Літаюча істота зникла.

- Що за чортівня? - Сказав Тук.

Ісаак задихнувся і раптом сів у вертикальне положення, поклав руку на обличчя і помацав недавно подряпану шкіру.

Ліза моргнула і спробувала згадати, як виглядала істота. Ляскаюча крилами річ, ось як вона виглядав. Вона перетворилася на рідину вся відразу і миттєво випарувалася. Або просочилася всередину, як калюжа води в сиру землю. Не було ніякого струменю пари там, де це сталося. Отже, ця річ ніби безпосередньо увійшла в плоть Ісаака.

Вона відклала в сторону тривожні думки.

Пані Ребка відштовхнула Тука і потягнулася до хлопчика, - присіла на ліжко поруч з ним і пригорнула до себе. Ісаак, все ще задихаючись, нахилився до неї і поклав голову їй на плече. І почав ридати.

Коли стало очевидним, що нічого більше не відбудеться, жахливого по крайній мірі, Двалі попросив усіх інших відступити і залишити їх у спокої. Ліза відступила і схопила Тука за руку. Рука була пітною і курною, але нескінченно обнадіювала. Вона не могла згадувати, що сталося, але наслідки були всім зрозумілі: перелякана дитина тішиться присутністю матері. Вперше Ліза побачила пані Ребку як щось більше, ніж незворушна, емоційно далека Четверта. Для пані Ребки, принаймні, Ісаак не був експериментом біотехнології. Ісаак був її син.

- Що за чорт, - повторив Тук. - Дитина в порядку?

Це ще належало вияснити. Сулеан Мей і Діана Дюпре були поглинені розмовою в крихітній кухні у куточку номера мотелю, і вели розмову гаряче, але тихо. Д-р Двалі непомітно поглядав на пані Ребку здалеку. Поступово дихання Ісаака стало стійкішим. Нарешті він відірвався від пані Ребки і озирнувся. Його унікальні з золотими цяточками очі були великими і вологими, і він гикнув кілька разів.

Діана Дюпре припинила конференцію з марсіанкою і сказала,

- Дай мені оглянути його.

Вона була найближчою по кваліфікації до лікаря в кімнаті, тому пані Ребка неохоче дозволила Діані посидіти з хлопчиком, виміряти його пульс і простукати груди, роблячи ці речі, як Ліза підозрювала, більше для того щоб заспокоїти Ісаака, а не діагностувати його. Вона уважно оглянула його ліву щоку і лоб, там, де істота торкнулася його, але не було ніякого очевидного висипу або почервоніння. Нарешті вона подивилася в очі Ісаака, - його дивні очі, - і, здавалося, не знайшла там нічого екстраординарного.

Ісаак набрався достатньо хоробрості, щоб запитати,

- Ви лікар?

- Лише медсестра. Можеш називати мене пані Діана.

- Зі мною все гаразд, пані Діана?

- Так, здається з тобою все гаразд.

- Що сталося?